ГлимарилВ аптеках Украины

• Международное название: Glimepiride
• Фарм. группа: Гипогликемизирующие препараты, за исключением инсулинов
• ATС-код: A10BB12

О ПРЕПАРАТЕ

Глімарил - протидіабетичний лікувальний засіб.

ПОКАЗАНИЯ И ДОЗИРОВКА

Показання препарата Глімарил:

Інсулінонезалежний цукровий діабет (IIтипу), коли не вдається контролю вати рівень глікемії за допомогою дієти, фізичних навантажень та зниження маси тіла.

Початкова та підтримуюча доза Глімарилу визначається на основі результатів регулярного вимірювання рівня глюкози укрові та сечі.

Починають лікування з призначення 1 мг Глімарилу (1/2 таблетки) 1 разна добу. При необхідності добова доза може бути збільшена до 4 – 6 мг на добу. Дозу слід збільшувати поступово, при регулярному контролі глікемії, добавляючи по 1 мг за 1 – 2 тижні. Максимальна добова доза –6 мг, в окремих випадках – 8мг. Діапазон добових доз для хворих з компенсованим цукровим діабетом міститься в межах 1 – 4. Час прийому та розподіл добової дози препарату визначається лікарем. Як правило, добову дозу призначають за один прийом. ЛікуванняГлімарилом проводиться тривалий час.

При переведенні хворого з іншого перорального цукрознижувального засобуна Глімарил початкова його доза становить 1 мг (навіть у випадку переведення пацієнта з максимальної дози іншого препарату).

Приймають препарат перед рясним сніданком чи перед обідом. Таблетки Глімарилу ковтають не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини (близько 1/2 склянки).

ПЕРЕДОЗИРОВКА

Передозування препарату Глімарил:

У разі передозування Глімарилом можливий розвитокгіпоглікемії, ознаками якої є: головний біль, посилення апетиту, нудота,блювання, апатія, сонливість, порушення сну, почуття тривоги, агресивність, неспроможність концентрувати увагу, зниження уваги, депресія, запаморочення, порушення мови, афазія, порушення зору, тремор, слабкість, порушення чутливості, почуття безпорадності, втрата самоконтролю, делірій, судоми, втрата свідомості, поверхневе дихання та брадикардія. Крім того, можуть мати місце такі ознаки, якгіпергідроз, підвищення артеріального тиску, прискорене серцебиття, порушення серцевого ритму, стенокардія. Всі описані симптоми зникають після компенсаціїгіпоглікемії. Для усунення наслідків передозування у легких випадках корегують дієту, при більш тяжких станах призначають глюкозу внутрішньо чивнутрішньо венно і госпіталізують хворого. При гіпоглікемічній комі проводятьінфузіонну терапію 50% розчином глюкози з наступним переведенням хворого наінфузії 10% розчина глюкози з метою утримання рівня глюкози крові на рівні 100мг/дл.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ

Побічні дії препарату Глімарил:

Гіпоглікемія, зниження рівня натрію у сироватці крові. Інколи спостерігаються реакції з боку травного тракту: нудота, блювання, відчуття тиску чи переповнення в епігастральній ділянці, біль у животі, діарея, порушення функції печінки (холестаз, жовтяниця, гепатит).

Рідко можуть спостерігатися з боку системи кровотворення: тромбоцитопенія, лейкоцитопенія, гемолітична анемія, еритроцитопенія, гранулоцит опенія, агранулоцит оз та панцитопенія.

Під час лікування, особливо на початку, можлива поява транзиторних порушень зору, пов’язаних з коливаннями рівня глікемії.

При прийомі препарату можуть мати місце алергічні реакції: свербіж, висипання, кропив’янка. У деяких випадках можуть спостерігатися такі побічні ефекти, як, диспное, зниження артеріального тиску, анафілактичний шок, алергічний васкуліт, підвищення чутливості шкіри до світла.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ

Протипоказання препарату Глімарил:

Інсулінозалежний цукровий діабет (І типу), діабетичний кето ацидоз, діабетична прекома та кома. Глімарил не можна призначати хворим з гіперчутливістю до глімепіриду або до будь-якої допоміжної складової препарату, а також хворим з гіперчутливістю до інших похіднихсульфонілсечовини або іншим сульфаніламідним препаратам.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ С ДРУГИМИ ЛЕКАРСТВАМИ И АЛКОГОЛЕМ

Посилення гіпоглікемізуючого ефекту і пов’язанийз ним можливий ризик розвитку гіпоглікемії може спостерігатися при одночасному прийомі Глімарилу з препаратами інсуліну, іншими пероральнимигіпоглікемізуючими засобами, інгібіторами АПФ, алопуринолом, анаболічнимистероїдами, чоловічими статевими гормонами, хлорамфеніколом, похідними кумарину, циклофосфамідом, дизопірамідом, фенфлураміном, фенірамідолом, фібратами, флуоксетином, гуанетидином, ізофосфамідами, інгібіторами МАО, міконазолом, парааміно саліциловою кислотою, пентоксифіліном (при парентеральномувведенні у високих дозах), фенілбутазоном, азапропазоном, оксифенбутазоном, пробеніцидом, хінолонами, саліцилатами, сульфінпіразоном, сульфаніламідами, тетрациклінами, тритокваліном, трофосфамідами.

Послаблення гіпоглікемізуючого ефекту може спостерігатися при одночасному прийомі Глімарилу з ацетазоламідом, барбітуратами, кортикостероїдами, діазоксидом, діуретиками, адреналіном (епінефрином), іншимисимпатомім етичними засобами, глюкагоном, проносними засобами (при тривалому застосуванні), нікотиновою кислотою (у високих дозах), естрогенами, прогестогенами, фенотіазинами, фенітоїном, рифампіцином, гормонами щитовидної залози.

Ряд препаратів можуть як посилювати, так і послаблюватицукрознижувальний ефект Глімарилу, а саме: блокатори Н2-рецепторів, клонідин, резерпін. Блокатори b-адренорецепторів знижують толерантність до глюкози, але, внаслідок порушення контр регуляції, вони можуть сприяти розвитку гіпоглікемії. Під впливом блокаторів b-адренорецепторів, клонідину, гуанетидину, резерпіну можливе послаблення або припинення адренергічної контр регуляції гіпоглікемії. На фоні прийому Глімарилу можливо як посилення, так і послаблення дії похідних кумарину.

СОСТАВ И СВОЙСТВА

1 таблетка містить 0,002 г глімепіриду;

допоміжні речовини: таблетоза-80, крохмаль картопляний, полівінілпіролідон низь комолеку-лярний медичний, кальцію стеарат.

Форма выпуска: Таблетки.

Фармакологическое действие: 

Фармакодинаміка. Глімепірид – похідна сульфосечовини з первинною пролонгованою дією, яка виявляє гіпоглікемізуючі властивості. Препарат стимулює секрецію інсуліну β-клітинами підшлункової залози та збільшує його вивільнення. Підвищує чутливість периферичних тканин до інсуліну.

Фармакокінетика. Фармакологічні параметри схожі у пацієнтів різної статі та різного віку. Глімепірид має високу біодоступність. Прийом їжі практично не впливає на його всмоктування у травному тракті. Після одноразового прийому препарату максимальна концентрація в сироватці крові досягається через 2,5 години. Після багаторазового прийому препарату внутрішньоу добовій дозі 4 мг встановлюється концентрація глімепіриду у сироватці крові 309 нг/мл. Існує лінійне співвідношення між дозою препарату та максимальною концентрацією у сироватці крові, а також між дозою та величиною площі підкривою “концентрація – час”. Об’єм розподілу глімепіриду становить близько 8,8л. Понад 99% препарату зв’язується з білками плазми крові. Кліренс глімепіридустановить близько 48 мл/хв. Глімепірид біотрансформується в організмі. Два метаболіти, що являють собою гідроксиліровану та карбоксиліровану похідніглімепіриду, які, імовірно, утворюються після метаболізму у печінці, виявляються у сечі та калі. Період напів виведення препарату становить 5 – 8годин, він збільшується після прийому його у високих дозах. Після одноразового внутрішнього прийому глімепіриду 58% його виявляється у сечі та 35% – у калі. Період напів виведення гідроксилірованого та карбоксилірованого похіднихглімепіриду становить, відповідно, близько 3 – 6 годин та 5 – 6 годин. У пацієнтів з порушенням функції нирок (з низьким кліренсом креатині ну), які приймали препарат, спостерігалася тенденція до збільшення кліренса глімепіридута зниження його середніх концентрацій у сироватці крові. Це свідчить про відсутність ризику кумуляції препарату у таких пацієнтів. Під час експерименту встановлено, що глімепірид може виділятися з грудним молоком.

Условия хранения: 

Зберігати Глімарил слід у сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 º С.

Термін придатності – 2 роки.

Зберігати в недоступному для дітей місці.