Липрил таблетки 20мг № 30

Інструкція
Склад
діюча речовина: лізиноприл; 1 таблетка містить лізиноприлу (у перерахуванні на 100 % безводний лізиноприл) − 5,0 мг, що відповідає лізиноприлу дигідрату − 5,44 мг; 10 мг, що відповідає лізиноприлу дигідрату − 10,89 мг; 20 мг, що відповідає лізиноприлу дигідрату − 21,78 мг;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), кальцію гідрофосфату дигідрат, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат; для дозування 10 мг – заліза оксид жовтий (Е 172); для дозування 20 мг – заліза оксид червоний (Е 172).
Лікарська форма
Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

Ліприл у дозуванні 5 мг в 1 таблетці − таблетки білого кольору, круглої форми з плоскою поверхнею зі скошеними краями і рискою.

Ліприл у дозуванні 10 мг в 1 таблетці − таблетки кремового кольору, плоскоциліндричної форми зі скошеними краями і рискою. На поверхні таблеток допускається мармуровість і вкраплення.

Ліприл у дозуванні 20 мг в 1 таблетці − таблетки рожевого кольору, плоскоциліндричної форми зі скошеними краями і рискою. На поверхні таблеток допускається мармуровість і вкраплення.
Фармакотерапевтична група
Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ). Лізиноприл

Код АТС
C Препарати для лікування захворювань серцево-судинної системи

C09 Засоби для зниження артеріального тиску (Препарати, що впливають на ренін-ангіотензинову систему)

C09A Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (апф)

C09AA Інгібітори апф монокомпонентні

C09AA03 Лізиноприл
Таблетки «Ліприл» застосовуються при наступних показаннях:

есенціальна гіпертензія;
серцева недостатність (симптоматичне лікування);
гострий інфаркт міокарда (короткочасне лікування (6 тижнів) пацієнтів зі стабільними показниками гемодинаміки не пізніше ніж через 24 години після гострого інфаркту міокарда);
лікування початкової нефропатії у пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу з артеріальною гіпертензією. 

Протипоказання
підвищена чутливість до лізиноприлу, до інших компонентів препарату або до інших інгібіторів АПФ;
ангіоневротичний набряк в анамнезі після застосування інгібіторів АПФ;
ідіопатичний або спадковий ангіоневротичний набряк;
двосторонній стеноз ниркової артерії або стеноз артерії єдиної нирки;
стан після трансплантації нирки;
мітральний або аортальний стеноз, гіпертрофічна кардіоміопатія з вираженими гемодинамічними порушеннями;
гострий інфаркт міокарда з нестабільною гемодинамікою;
кардіогенний шок;
застосування високопропускними мембран з поліакрілнітрілнатрія-2-метилалілсульфонат (наприклад AN 69) при діалізі;
застосування з препаратами, що містять аліскірен, хворим на цукровий діабет або з порушенням функції нирок (ШКФ <60 мл / хвилину / 1,73 м 2);
рівень креатиніну в сироватці крові> 220 мкмоль/л;
первинний гіперальдостеронізм;
вагітні або жінки, які планують завагітніти.
Спосіб застосування
Препарат слід приймати 1 раз на добу вранці, бажано в один і той же час, запиваючи достатньою кількістю води. «Ліприл» можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Дозу і курс лікування встановлює лікар індивідуально залежно від тяжкості захворювання, стану функції нирок і супутньої терапії.

Есенціальна гіпертензія
Лізиноприл можна застосовувати як монотерапію, так і в комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами.

Початкова доза. Рекомендована початкова доза становить 10 мг на добу. У пацієнтів з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (зокрема при реноваскулярной гіпертензії, підвищеному виведенні електролітів з організму і / або дегідратації, серцевої декомпенсації або важкої артеріальної гіпертензії) може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску після прийому початкової дози. Тому на початку лікування таким пацієнтам слід перебувати під наглядом лікаря, початкова рекомендована доза становить 2,5-5 мг.

Підтримуюча доза. Звичайна ефективна підтримуюча доза становить 20 мг 1 раз на добу. Якщо при застосуванні призначеної дози протягом 2-4 тижнів не досягнуто бажаного терапевтичного ефекту, надалі дозу можна збільшити. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 80 мг.

Серцева недостатність
Пацієнтам із симптоматичною серцевою недостатністю лізиноприл можна застосовувати як доповнення до терапії діуретиками, препаратами наперстянки або β-адреноблокаторами.

Початкова доза, яку необхідно приймати під контролем лікаря з метою визначення початкового впливу на артеріальний тиск, становить 2,5 мг на добу. Дозу препарату слід підвищувати не більше ніж на 10 мг, з інтервалом не менше 2-х тижнів і до максимальної дози 35 мг на добу.

При корекції дози необхідно враховувати клінічну реакцію конкретного пацієнта.

У пацієнтів з високим ризиком розвитку симптоматичної гіпотензії (наприклад з дефіцитом електролітів і гіпонатріємією або без неї, з гіповолемією або ті, хто отримував інтенсивну терапію діуретиками), вищеназвані стану перед початком лікування необхідно компенсувати. Лікування лізиноприлом слід проводити під контролем функції нирок і рівня калію в сироватці крові.

Гострий інфаркт міокарда
Пацієнтам одночасно слід приймати звичайну стандартну терапію з тромболітичними лікарськими засобами, ацетилсаліциловою кислотою та β-адрено-блокаторами. Лізиноприл сумісний з нітрогліцерином, введеним внутрішньовенно або трансдермально.

Терапію лізиноприлом слід починати в перші 24 години з моменту появи симптомів інфаркту міокарда за схемою: початкова доза становить 5 мг, наступна доза (через 24 години) - 5 мг, потім (через 48 годин) - 10 мг. Далі підтримуюча доза становить 10 мг на добу. Пацієнтам з низьким артеріальним тиском систоли (120 мм ртутного стовпа або нижче) на початку лікування або в перші 3 доби після інфаркту міокарда призначати 2,5 мг.

Підтримуюча доза становить 10 мг 1 раз на добу. При виникненні гіпотензії (систолічний артеріальний тиск нижче або дорівнює 100 мм ртутного стовпа) підтримуючу дозу 5 мг тимчасово знизити до 2,5 мг. При виникненні пролонгованої гіпотензії (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм ртутного стовпа більше однієї години) лікування необхідно припинити.

Тривалість лікування - 6 тижнів, потім необхідно повторно оцінити стан пацієнта. Поява симптомів серцевої недостатності не виключає подальшого застосування препарату.

Нефропатія при цукровому діабеті
При лікуванні артеріальної гіпертензії у пацієнтів з цукровим діабетом II типу і початкової нефропатією доза препарату становить 10 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 20-ти мг на добу для досягнення показників діастолічного артеріального тиску нижче 90 мм ртутного стовпа в положенні сидячи.
Особливості застосування
Вагітні
Препарати інгібіторів АПФ протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти.

Оскільки інформація про можливість застосування лізиноприлу в період годування груддю відсутній, прийом препарату протипоказаний жінкам, які годують груддю. Слід вибрати альтернативне антигіпертензивне лікування з більш вивченим профілем безпеки застосування в період годування грудьми, особливо при годуванні новонародженого або недоношеної дитини.

Діти
Ефективність та безпечність застосування лізиноприлу дітям не встановлені, тому не слід застосовувати препарат в цій віковій категорії.

Водії
Під час лікування препаратом можуть виникнути побічні реакції з боку нервової системи (запаморочення, сплутаність свідомості, сонливість), особливо на початку лікування, тому при застосуванні препарату слід утримуватися від керування автотранспортом або іншими механізмами до встановлення індивідуальної реакції на препарат.
Передозування
Симптоми: артеріальна гіпотензія, циркуляторний шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, посилене серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій і кашель.

Лікування: симптоматичне, рекомендовано внутрішньовенне введення фізіологічного розчину. При гіпотензії слід покласти пацієнта на ліжко (ноги необхідно підняти). Можлива інфузія ангіотензину II і / або внутрішньовенне введення катехоламінів. Якщо прийом препарату був здійснений нещодавно, то для його виведення рекомендується стимуляція блювання, промивання шлунка, прийом ентеросорбентів і сульфату натрію. Лізиноприл може бути виведений з організму за допомогою гемодіалізу, при цьому слід уникати використання поліакрилонітрильних металосульфонатніх високопоточних мембран (наприклад, AN 69).
Побічні ефекти
Система крові та лімфатична система: зниження рівня гемоглобіну і гематокриту, пригнічення кісткового мозку, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання.

Нервова система: запаморочення, головний біль, зміни настрою, парестезія, вертиго, порушення смакових відчуттів, порушення сну, сплутаність свідомості, порушення нюху, порушення рівноваги, дезорієнтація, шум у вухах, зниження гостроти зору, симптоми депресії, синкопе, галюцинації.

Серцево-судинна система: артеріальна гіпотензія (особливо після прийому першої дози препарату пацієнтами з дефіцитом натрію, дегідратацією, серцевою недостатністю), ортостатичні ефекти (включаючи гіпотензію), інфаркт міокарда або цереброваскулярний інсульт, можливо, вторинний через надмірну гіпотензії у пацієнтів групи високого ризику; посилене серцебиття, тахікардія, феномен Рейно. При застосуванні лізиноприлу пацієнтами з гострим інфарктом міокарда можливі, особливо в перші 24 години, AV-блокада II-III ступеня, важка артеріальна гіпотензія та / або порушення функції нирок, в поодиноких випадках - кардіогенний шок.

Кістково-м'язова система: були зареєстровані м'язові спазми.

Дихальна система, органи грудної клітини та середостіння: кашель, риніт, бронхіт, диспное, бронхоспазм, синусит, алергічний альвеоліт / еозинофільна пневмонія. Були зареєстровані інфекції верхніх дихальних шляхів.

Травний тракт і гепатобіліарна система: діарея, запор, блювання, нудота, біль в животі, диспепсія, сухість у роті, глосит, зменшення апетиту, панкреатит, интестинальная ангіоедема, гепатоцелюлярний або холестатичний гепатит, жовтяниця, печінкова недостатність.

Шкіра та підшкірні тканини: висипання, свербіж, кропив'янка, алопеція, псоріаз, реакції гіперчутливості / ангіоневротичний набряк: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових зв'язок і / або гортані, гіпергідроз, пемфігус, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона , поліморфна еритема, псевдолімфома шкіри.

Повідомлялося про комплексну реакції, що включає один або кілька симптомів: лихоманка, васкуліт, міалгія, артралгія / артрит, позитивний тест на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія і лейкоцитоз, висипання, реакціїфотосенсибілізації або інші дерматологічні прояви.

Моделі людини анатомічні: дисфункція нирок, уремія, гостра ниркова недостатність, олігурія / анурія.

Ендокринна система: неадекватна секреція антидіуретичного гормону.

Репродуктивна система і молочні залози: імпотенція, гінекомастія.

Метаболічні порушення: гіпоглікемія, подагра.
Умови зберігання
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C, в недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 3 роки.