Лизоретик-10 таблетки № 28

Інструкція
Склад
діючі речовини: lisinopril, hydrochlorothiazide;

1 таблетка (Лізоретик™ – 10) містить: лізиноприлу дигідрату у перерахуванні на лізиноприл 10 мг та гідрохлортіазиду 12,5 мг;

1 таблетка (Лізоретик™ – 20) містить: лізиноприлу дигідрату у перерахуванні на лізиноприл 20 мг та гідрохлортіазиду 12,5 мг;

допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат, маніт (Е 421), крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, магнію стеарат, заліза оксид червоний (Е 172) та жовтий (Е 172) (Лізоретик™ – 10).
Лікарська форма
Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки світло-рожевого кольору, з рискою з одного боку. Допускаються вкраплення темного кольору (Лізоретик™ – 10); білого або майже білого кольору круглі двоопуклі таблетки (Лізоретик™ – 20).
Фармакотерапевтична група
Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (іАПФ) і діуретики.

Код АТС
C Препарати для лікування захворювань серцево-судинної системи

C09 Засоби для зниження артеріального тиску (Препарати, що впливають на ренін-ангіотензинову систему)

C09B Комбіновані препарати інгібіторів апф

C09BA Інгібітори апф та діуретики

C09BA03 Лізиноприл та діуретики
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка. Лізоретик - комбінований препарат, який діє на ренін-ангіотензинову систему і впливає на діурез.

Лізиноприл блокує утворення ангіотензину II, зменшує його судинозвужуючу дію і стимулюючий вплив на продукцію альдостерону в надниркових залозах, знижує артеріальний тиск, знижує загальний периферичний судинний опір, тиск в малому колі кровообігу, зменшує ОПСС, пост- і переднавантаження на серце, практично не впливає на частоту серцевих скорочень і хвилинний об'єм крові; незначно посилює внутрішньонирковий кровотік. При прийомі всередину абсорбується у незміненому вигляді. Гіпотензивний ефект розвивається через 1 год після прийому всередину, досягає максимуму через 6 год і зберігається протягом 24 год.

Гідрохлортіазид - тіазидний діуретик. Механізм дії пов'язаний з впливом на епітелій ниркових канальців, де препарат гальмує реабсорбцію іонів хлору і натрію, підвищує виведення натрію, хлору, води, а також іонів калію та магнію. Реабсорбція кальцію при цьому підвищується. Внаслідок посилення діурезу зменшується об'єм циркулюючої крові та артеріальний тиск. Комбінація гідрохлортіазиду і лізиноприлу характеризується більш сильною гіпотензивною дією, ніж кожного її компонента окремо; при цьому втрата калію, спричинена дією діуретиків, зменшується. Тривалість антигіпертензивної дії Лізоретику після одноразового прийому становить 36 год. Максимальний терапевтичний ефект розвивається через 3-4 тижні лікування.

Фармакокінетика. Після прийому препарату внутрішньо лізиноприл абсорбується в шлунково-кишковому тракті. Прийом їжі не впливає на абсорбцію лізиноприлу. Біодоступність становить 25-50%. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається приблизно через 7 годин. Лізиноприл в організмі не метаболізується, виводиться з сечею. Незначна частина зв'язується з білками плазми крові. Період напіввиведення - 12 годин. Гіпотензивна дія лізиноприлу зберігається при тривалому застосуванні.

При зниженні ниркової функції спостерігається послаблене виведення лізиноприлу (це зниження стає клінічно важливим при фільтрації менше 30 мл/хв). У хворих похилого віку може зменшуватися нирковий кліренс препарату.

60-75% гідрохлортіазиду всмоктується після прийому всередину. Діуретичний ефект проявляється через 2 год, досягає максимуму через 4 год і триває до 12 год. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові становить 1,5-3 год, з білками плазми крові зв'язується 40-70% речовини. У пацієнтів з нормальною функцією нирок виведення здійснюється майже виключно нирками. Після прийому всередину практично повністю виводиться з сечею в незміненому вигляді. У пацієнтів похилого віку та у хворих з порушенням функції нирок кліренс гідрохлортіазиду суттєво знижується, що призводить до значного підвищення його концентрації в плазмі крові. У хворих з цирозом печінки змін фармакокінетики гідрохлортіазиду не відмічається.

Гідрохлортіазид і лізиноприл не впливають на кінетику один одного.
Показання
Аг будь-якого ступеня тяжкості (есенціальна, в тому числі реноваскулярная).
Застосування
Термін лікування та дозу визначають індивідуально. приймають препарат всередину в один і той же час доби до або після їди. можна застосовувати як засіб монотерапії і у складі комбінованої терапії. при аг звичайна доза Лізоретик-10 - 1 таблетка на добу (разово). якщо бажаний терапевтичний ефект не досягається протягом 2-4 тижнів, приймають Лізоретик-20 1 раз на добу по 1 або 2 таблетці до досягнення повного клінічного ефекту. максимальна добова доза - 2 таблетки Лізоретик-20 в добу. пацієнтам, у яких кліренс креатиніну становить 30-60 мл/хв, не слід призначати більше 1 таблетки Лізоретик-20 в добу.
Протипоказання
Підвищена чутливість до лізиноприлу, гідрохлортіазиду або сульфаніламідів, ангіоневротичний набряк (спадкова або ідіопатична хвороба Квінке), ангіоневротичний набряк після прийому інгібіторів апф в анамнезі, порфірія, анурія, двобічний стеноз ниркових артерій або стеноз артерії однієї нирки, тяжка ниркова або печінкова недостатність, важкі форми цукрового діабету та подагри, трансплантація нирки, період вагітності та годування груддю, вік до 15 років.
Побічні ефекти
Сухий кашель, запаморочення, головний біль, підвищена стомлюваність, нудота, діарея, гіпотензія, ортостатичні реакції, м'язові судоми, висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк, біль в животі, за грудиною, лихоманка. лікування при появі побічних ефектів симптоматичне.

Застосування препарату рідко може бути причиною розвитку ортостатичноїгіпотензії. У поодиноких випадках можуть виникати набряк Квінке, лабільність настрою, сплутаність свідомості, порушення функції нирок, гіперкаліємія, підвищення рівня креатиніну, білірубіну, активності трансаміназ, нейтропенія, агранулоцитоз, зниження рівня гемоглобіну та еритроцитів, артралгія, міалгія, лихоманку, імпотенцію. При тривалому застосуванні можливий розвиток гіпокаліємії, гіпонатріємії, м'язової слабкості, затримки виведення азоту у вигляді сечової кислоти. При раптовому припиненні лікування препаратом синдром відміни не розвивається.
Особливі вказівки
Хворим зі зниженою функцією нирок слід знизити разову дозу препарату. з обережністю призначають хворим з порушенням функції печінки, аутоімунні захворювання, хворим на цукровий діабет, особливо тим, хто отримує інсулін або пероральні протидіабетичні препарати.

Розвиток вираженої артеріальної гіпотензії з порушеннями гемодинаміки спостерігається рідко; при значному зниженні артеріального тиску хворого потрібно покласти у горизонтальне положення, при необхідності провести корекцію об'єму циркулюючої крові шляхом інфузійного введення розчину хлориду натрію.

У пацієнтів з білатеральним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки не можна повністю виключити можливість погіршення ниркової функції, у зв'язку з чим лікування пацієнтів з підозрою на вазоренальну АГ рекомендується проводити в умовах спеціалізованого стаціонару, оскільки може розвинутися виражена реакція, особливо на першу дозу Лізоретику . З обережністю слід призначати Лізоретик пацієнтам з атеросклерозом, тяжкою формою стенозу гирла аорти або ідіопатичним субаортальним стенозом.

Ефективність та безпечність застосування препарату у дітей не встановлені.

Під час лікування Лізоретиком слід утриматися від керування транспортними засобами та виконання робіт, що вимагають значної концентрації уваги.
Взаємодії
Препарат може посилювати дію алкоголю, токсичність серцевих глікозидів, антидеполяризуючих міорелаксантів, зменшувати ефект пероральних контрацептивів.

У зв'язку з високим ризиком розвитку анафілактичних реакцій не рекомендується призначати Лізоретик пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі з використанням поліакрилонітрильних мембран, перед застосуванням препаратів декстрану або проведенням специфічної десенсибілізації до отрути бджіл.

Препарат при одночасному застосуванні потенціює гіпотензивний ефект блокаторів β-адренорецепторів, метилдопи, нітратів, антагоністів іонів кальцію, гідралазину і празозину. НПЗП, натрію хлорид знижують ефективність Лізоретику і підвищують ризик порушення функції нирок.

Спільне застосування Лізоретику з калійзберігаючимидіуретиками, препаратами калію може призвести до розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок.

Лізоретик скорочує період напіввиведення теофіліну, знижує кліренс літію і підвищує рівень літію в крові при одночасному застосуванні з солями літію.

Ризик виникнення артеріальної гіпотензії зростає при одночасному вживання алкоголю або застосуванні засобів для наркозу.
Передозування
Виявляється артеріальноюгіпотензією. пацієнта необхідно покласти в горизонтальне положення з низьким підголовником, провести промивання шлунка за допомогою зонда, прийом активованого вугілля, ентеросорбентів. з метою стабілізації об'єму циркулюючої крові парентерально вводять ізотонічний розчин натрію хлориду, в разі необхідності - інфузійне введення розчину препарату ангіотензину ii, контроль і корекція життєво важливих функцій організму, визначення рівня калію, сечовини, креатиніну в сироватці крові.

У разі розвитку ангіоневротичного набряку на обличчі та шиї слід негайно припинити застосування препарату (Лізоретик-10 або Лізоретик-20) і призначити антигістамінні препарати. Важкі випадки ангіоневротичного набряку язика, голосової щілини та глотки потребують негайного призначення адреналіну, кортикостероїдів та підтримці прохідності верхніх дихальних шляхів (інтубація, трахеотомія). Можуть спостерігатися сухість у роті, слабкість, сонливість, олігурія, порушення кислотно-лужного балансу, що в подальшому вимагає проведення необхідної симптоматичної терапії.
Умови зберігання
У сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °C.