Диокор 80 табл. № 30

Інструкція
Склад
діючі речовини: валсартан, гідрохлоротіазид; 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить:

80 мг валсартану і 12,5 мг гідрохлоротіазиду (Діокор 80)

або 160 мг валсартану і 12,5 мг гідрохлоротіазиду (Діокор 160);

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль картопляний, крохмаль кукурудзяний, натрію лаурилсульфат, тальк, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, покриття для нанесення оболонки Діокор 80 – Opadry II White (поліетиленгліколь, спирт полівініловий, тальк, титану діоксид (Е 171)); Діокор 160 – Opadry II Orange (тальк, спирт полівініловий, хіноліновий жовтий (Е 104), поліетиленгліколь, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172), титану діоксид (Е 171)).
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

Діокор 80 – таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою білого кольору.

Діокор 160 – таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою коричнево-оранжевого кольору.
Фармакотерапевтична група
Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензину ІІ. Валсартан та діуретики.

Код АТХ С09D А03.

Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка. Діокор - антигіпертензивний препарат, до складу якого входять антагоніст рецепторів ангіотензину ii і тіазидний діуретик.

Активним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи є ангіотензин II, що утворюється з ангіотензину I за участю АПФ. Ангіотензин II зв'язується зі специфічними рецепторами, розташованими на клітинних мембранах у різних тканинах. Він володіє широким спектром фізіологічної дії, включаючи як безпосередню, так і опосередковану участь в регуляції артеріального тиску. Як потужне судинозвужувальну речовину ангіотензин II викликає пряму вазопресорну дію. Крім того, він стимулює секрецію альдостерону і сприяє затримці натрію.

Валсартан - активний та специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II, призначений для прийому всередину. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ 1, які відповідають за ефекти ангіотензину II. Якоїсь часткової агоністичної активності відносно рецепторів підтипу АТ 1 в алсартан не проявляє. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу АТ 1 п приблизно в 20 000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу АТ 2.

Валсартан не пригнічує АПФ (кініназа II), який перетворює ангіотензин I в ангіотензин II і руйнує брадикінін. Не спостерігається ніяких побічних ефектів, зумовлених брадикініном. У клінічних дослідженнях, в ході яких валсартан порівнювався з інгібітором АПФ, частота випадків сухого кашлю була значно нижче у пацієнтів, які отримували валсартан, ніж у пацієнтів, які застосовували інгібітор АПФ. Валсартан не вступає у взаємодію і не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, які відіграють важливу роль в регуляції функції серцево-судинної системи.

У пацієнтів з гіпертензією препарат викликає зниження артеріального тиску, не впливаючи при цьому на частоту пульсу.

У більшості пацієнтів після прийому разової дози препарату початок антигіпертензивної активності відмічається в межах 2 год, а максимальне зниження артеріального тиску досягається через 4-6 ч. Антигіпертензивний ефект зберігається більше 24 годин після прийому разової дози Діокору. За умови регулярного застосування препарату максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається в межах 2-4 тижнів і підтримується на досягнутому рівні в ході тривалої терапії. При комбінуванні з гідрохлортіазидом досягається більш ефективне зниження артеріального тиску.

Точкою дії тіазидних діуретиків є корковий шар дистальних звивистих ниркових канальців, де розташовані рецептори, що мають високу чутливість до дії діуретиків, і відбувається пригнічення транспорту іонів натрію і хлору. Механізм дії тіазидів пов'язаний з пригніченням насоса Na + Cl -, що відбувається за рахунок конкуренції за місця транспорту Сl -. В результаті цього екскреція іонів натрію і хлору збільшується приблизно однаково. Внаслідок діуретичної дії спостерігається зменшення об'єму циркулюючої плазми крові, в результаті чого підвищуються активність реніну, секреція альдостерону, виведення з сечею калію і в результаті - зниження концентрації калію в плазмі крові. Взаємозв'язок між ренином і альдостероном опосередкована ангиотензином II, тому застосування антагоніста рецепторів ангіотензину II знижує втрату калію, пов'язану із застосуванням гідрохлортіазиду.

Фармакокінетика. Після прийому всередину всмоктування валсартану і гідрохлортіазиду відбувається швидко, однак ступінь всмоктування варіює в широких межах. Середня величина абсолютної біодоступності Діокору становить 23%.

Валсартан. В діапазоні вивчених доз кінетика валсартану має лінійний характер. При повторному застосуванні препарату змін кінетичних показників не відмічалося. При прийомі препарату 1 раз на добу кумуляція незначна.

Валсартан в значній мірі (на 94-97%) зв'язується з білками плазми крові, в основному з альбумінами. Рівноважний обсяг розподілу низький (≈17 л). Виведення валсартану з калом становить 70% (від вжитої дози). Із сечею виводиться ≈30%, в основному в незміненому вигляді.

При застосуванні валсартану з їжею AUC зменшується на 48%, хоча, починаючи приблизно з 8 год після прийому препарату, його концентрація в плазмі крові як при прийомі натщесерце, так і під час їжі однакова. Зменшення AUC не супроводжується значним зниженням терапевтичного ефекту.

Гідрохлортіазид. Після прийому всередину всмоктування гідрохлоротіазиду відбувається дуже швидко (t max - близько 2 год). Фармакокінетика препарату в фазах розподілу і виведення описується загалом біекспоненціальною низхідною кривою; T ½ кінцевої фази - 6-15 ч.

У терапевтичному діапазоні доз середня величина AUC зростає прямо пропорційно підвищенню дози. При повторних застосуваннях фармакокінетика гідрохлоротіазиду не змінюється; при застосуванні 1 раз на добу кумуляція незначна.

При прийомі всередину біодоступність гідрохлортіазиду становить 60-80%. Виводиться з сечею: 95% дози в незміненому вигляді та ≈4% - у вигляді гідролізату 2-аміно-4-хлоро-m-бензенедисульфонаміду.

При одночасному прийомі гідрохлортіазиду з їжею відмічали як підвищення, так і зниження його системної біодоступності порівняно з відповідним показником при прийомі натще. Діапазон цих змін невеликий і клінічно незначну.

Валсартан / гідрохлортіазид. При одночасному прийомі з валсартаном системна біодоступність гідрохлортіазиду знижується на ≈30%. Одночасне застосування гідрохлортіазиду не чинить істотного впливу на кінетику валсартану. Зазначене взаємодія не впливає на ефективність комбінованого застосування валсартану і гідрохлортіазиду. У контрольованих клінічних дослідженнях виявлено чіткий антигіпертензивний ефект цієї комбінації, який перевищував такий кожного з компонентів окремо, а також ефект плацебо.
Показання
Аг у пацієнтів, у яких неефективна монотерапія.
Застосування
Рекомендована доза препарату - 1 таблетка 80 мг / 12,5 мг (Діокор 80) 1 раз на добу. при недостатньому зниженні пекло через 3-4 тижнів лікування рекомендується розглянути можливість продовження лікування в дозуванні 1 таблетка 160 мг / 12, 5 мг (Діокор 160) 1 раз на добу. максимальна добова доза становить 320 мг / 25 мг. максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 2-4 тижнів застосування. препарат можна приймати незалежно від прийому їжі, запиваючи невеликою кількістю води.

При порушенні функції нирок. Для пацієнтів з незначними та помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну 30 мл/хв) корекція дози не потрібна.

При порушенні функції печінки. Для пацієнтів з незначною та помірною печінковою недостатністю небіліарного походження і без холестазу доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг, препарат слід призначати з обережністю.

Пацієнти похилого віку. Для пацієнтів похилого віку зміна дозування не потрібна.

Тривалість застосування препарату визначається лікарем індивідуально.
Протипоказання
Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату та інших лікарських засобів, що є похідними сульфонаміду.

Тяжкі порушення функції печінки, біліарний цироз і холестаз.

Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну 30 мл/хв), анурія.

Рефрактерная гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, симптоматична гіперурикемія. Вагітні та жінки, які планують вагітність (див. Застосування в період вагітності та годування груддю).

Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту з аліскіреном пацієнтами з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації 60 мл/хв / 1,73 м 2).
Побічні ефекти
Побічні реакції мають в цілому слабковиражений і перехідний характер і наведені нижче.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, артеріальна гіпотензія, васкуліт.

З боку системи крові: нейтропенія, тромбоцитопенія.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, гіпестезія, парестезія, синкопе, безсоння, сонливість.

З боку органу слуху: шум / дзвін у вухах, вертиго, середній отит.

З боку органу зору: порушення зору.

З боку дихальної системи: назофарингіт, кашель, закладеність носа, бронхіт, гострий бронхіт, біль у грудях, задишка, фаринголарингеальний біль, синусит, дуже рідко - набряк легенів з гранулоцитарною інфільтрацією і депонуванням IgG в альвеолярних мембранах, пов'язаний із застосуванням гідрохлортіазиду. Некардіогенний набряк легень може бути імунологічно опосередкований ідіосинкратичний реакцією на гідрохлортіазид, що зустрічається рідко.

З боку травної системи: діарея, абдомінальний біль, диспепсія, сухість у роті, гастроентерит, нудота, поодинокі випадки підвищення показників функції печінки.

Порушення метаболізму: гіперкаліємія, зневоднення.

З боку сечостатевої системи: поллакиурия, дуже рідко - порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, інфекції сечовивідних шляхів, зниження лібідо.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: підвищене потовиділення, висип, свербіж.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості / алергії, включаючи сироваткову хворобу.

З боку кістково-м'язової системи: біль у спині, артралгія, судоми м'язів, розтягнення м'язів, біль в шиї, біль у кінцівках, розтягнення зв'язок, біль у м'язах, артрит.

Загальні порушення: втома, нервозність, астенія, підвищення температури тіла, вірусні інфекції, набряк, периферичний набряк, ангіоневротичний набряк.

Лабораторні показники: гіпокаліємія, гіпонатріємія, підвищення рівня білірубіну, креатиніну та азоту сечовини, зниження рівня гемоглобіну і показника гематокриту.

Інші побічні реакції, характерні для гідрохлоротіазиду, можуть бути потенційними також для Діокору, навіть якщо вони не відзначалися при застосуванні комбінованого препарату (валсартан / гідрохлоротіазид).

Гідрохлортіазид широко застосовують протягом багатьох років, причому частіше застосовуються дози, що перевищує входить до складу Діокору. При проведенні монотерапії тіазидними діуретиками, в тому числі гідрохлортіазидом, можливе виникнення деяких побічних реакцій.

Зміни електролітів та метаболізму. Повідомлялося про розвиток гіпокаліємії при лікуванні тіазидними діуретиками. При застосуванні тіазидних діуретиків можуть розвинутися гіперкальціємія, гіпонатріємія і гіпохлоремічний алкалоз, який може індукувати печінкову енцефалопатію або печінкову кому. Тіазиди спричиняють підвищення екскреції з сечею магнію, що може призвести до гіпомагніємії. Тіазиди здатні викликати підвищення концентрації холестерину, тригліцеридів і сечової кислоти в плазмі крові, що може провокувати напади подагри у пацієнтів з асимптомним перебігом захворювання. Можливе зниження глюкозотолерантний, що може викликати маніфестацію латентного цукрового діабету.

Особливі вказівки
Зміни балансу електролітів. слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні Діокору з калійзберігаючимидіуретиками, калієвими добавками, калійвмісними замінниками харчової солі, а також з лікарськими засобами, які можуть викликати підвищення рівня калію в крові (наприклад гепарином).

Під час лікування тіазиднимидіуретиками повідомлялося про випадки гіпокаліємії.

Рекомендується здійснювати регулярний моніторинг рівня калію в сироватці крові.

Як і у будь-яких пацієнтів, які отримують лікування діуретиками, через відповідні проміжки часу слід періодично визначати сироваткові рівні електролітів.

Пацієнти з дефіцитом в організмі натрію і / або об'єму циркулюючої крові. У хворих з тяжким ступенем дефіциту натрію і / або об'єму циркулюючої крові, наприклад у брали діуретики у високих дозах, зрідка на початку лікування препаратом може виникати артеріальна гіпотензія з клінічними проявами. Тому перед початком лікування препаратом Діокор рекомендується провести корекцію вмісту в організмі натрію і / або об'єму циркулюючої крові.

У разі гіпотензії пацієнта слід перевести в горизонтальне положення і при необхідності провести в / в інфузію фізіологічного розчину. Після стабілізації артеріального тиску лікування препаратом Діокор може бути продовжено.

Пацієнти з тяжкою серцевою недостатністю або іншими випадками активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. У пацієнтів, ниркові функції яких залежать від діяльності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад у пацієнтів з гострою коронарною недостатністю), лікування інгібіторами АПФ може викликати олигурию і / або прогресивну азотемію, в окремих випадках - привести до розвитку гострої ниркової недостатності. Застосування препарату хворим з тяжкою хронічною серцевою недостатністю не обгрунтовано, оскільки не може бути виключено, що через придушення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи застосування валсартану також може бути пов'язаним з порушенням функції нирок.

Первинний гіперальдостеронізм. Не слід застосовувати препарат у пацієнтів з первинним гиперальдостеронизмом, оскільки їх ренін-ангіотензинової системи не активована.

Аортальний і мітральний стеноз, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія. Як і з іншими вазодилататорами, слід бути особливо обережними при застосуванні препарату пацієнтам з аортальним і мітральним стенозом або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.

Стеноз ниркової артерії. У пацієнтів з однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії, або стенозом артерії єдиної нирки валсартан може привести до підвищення рівня креатиніну в плазмі або сечовини в крові, тому його не слід застосовувати цій категорії пацієнтів.

Порушення функції нирок. При призначенні препарату пацієнтам з легким або помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну ≥30 мл/хв) корекція дози не потрібна, проте рекомендується періодичний контроль вмісту калію в плазмі крові, креатиніну та сечової кислоти. Тіазиди можуть провокувати азотемию у пацієнтів з хронічним порушенням функції нирок. Вони неефективні в якості монотерапії при тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну 30 мл/хв), однак їх можна застосовувати з належною обережністю в комбінації з петльовими діуретиками навіть у пацієнтів з кліренсом креатиніну 30 мл/хв.

Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту з аліскіреном у пацієнтів з порушенням функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації 60 мл/хв / 1,73 м 2) протипоказано. Трансплантація нирки. Немає даних про безпеку застосування валсартану у пацієнтів з нещодавно проведеної трансплантацією нирки.

Системна червона вовчанка. Є повідомлення про те, що тіазидні діуретики можуть викликати загострення системного червоного вовчака.

Інші метаболічні порушення. Тіазиди можуть викликати зміна толерантності до глюкози, а також підвищення концентрації холестерину, тригліцеридів і сечової кислоти в крові. Хворим на діабет може знадобитися корекція дози інсуліну або пероральних гіпоглікемічних засобів.

Тіазиди можуть зменшити екскрецію кальцію з сечею і привести до интермиттирующую і невеликого підвищення рівня кальцію в сироватці крові при відсутності відомих порушень метаболізму кальцію. Значна гіперкальціємія може свідчити про прихований гіперпаратиреоз. Застосування тіазидів слід припинити до проведення тесту функції паращитовидних залоз.

Порушення функції печінки. У пацієнтів з незначними та помірними порушеннями функції печінки без холестазу регулювання дози не потрібно. Однак препарат слід приймати з обережністю. Захворювання печінки істотно не змінюють фармакокінетичні параметри гідрохлортіазиду.

Фоточувствітельност'. Були повідомлення про випадки фотосенсибілізації при прийомі тіазидів. Якщо під час лікування виникає реакція фоточутливості, слід припинити лікування препаратом. Якщо є необхідність в повторному введенні діуретика, рекомендується захистити вразливі ділянки від сонця або штучного ультрафіолетового опромінення.

Загальні. Слід бути особливо обережними при застосуванні препарату пацієнтам, у яких була відзначена гіперчутливість до інших антагоністів рецепторів ангіотензину II. Алергічні реакції на гідрохлортіазид, найімовірніше, виникають у пацієнтів з алергією і БА.

Ангіоневротичний набряк. Про виникнення набряку Квінке (в тому числі набряку гортані та голосової щілини, що призводить до обструкції дихальних шляхів, і / або набряку обличчя, губ, глотки та / або язика) повідомлялося у пацієнтів, які отримували валсартан. Деякі з них мали в анамнезі набряк Квінке при застосуванні інших препаратів, в тому числі інших антагоністів рецепторів ангіотензину II. При розвитку набряку Квінке лікування препаратом слід негайно припинити. Протипоказано повторне застосування препарату.

Гостра закритокутова глаукома. Застосування гідрохлортіазиду, сульфонаміду було пов'язано з виникненням ідіосинкратичний реакції, яка може привести до гострої транзиторною короткозорості та гострої закритокутовійглаукомі. Відзначається різке зниження гостроти зору або біль в очах. Ця симптоматика зазвичай триває протягом декількох годин в тиждень при застосуванні препарату. Нелікована глаукома може привести до незворотної втрати зору. Слід негайно припинити застосування препарату. Фактором ризику розвитку гострої глаукоми є алергічна реакція на застосування сульфонаміду або пеніциліну. Гідрохлортіазид може знижувати рівень зв'язаного з білками йоду в плазмі крові.

Гідрохлортіазид здатний підвищувати концентрацію вільного білірубіну в сироватці крові.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Вагітність. Валсартан. Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II протипоказано вагітним і жінкам, які планують завагітніти. Жінкам, які планують вагітність, слід призначати альтернативну антигіпертензивну терапію з встановленим профілем безпеки щодо застосування в період вагітності. Якщо вагітність виявлена під час лікування Діокором, препарат слід негайно відмінити та при необхідності замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування у вагітних.

З огляду на механізм дії антагоністів рецепторів ангіотензину II, не можна виключити ризик для плода при застосуванні препарату Діокор в I триместр. Відомо, що застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II протягом II і III триместру може індукувати фетотоксичність (зниження функції нирок, маловоддя, затримка осифікації кісток черепа) і неонатальну токсичність (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія).

Якщо антагоністи рецепторів ангіотензину II застосовували, починаючи з II триместру вагітності, рекомендується проведення ультразвукового контролю функції нирок і черепа. Немовлятам, матері яких приймали антагоністи рецепторів ангіотензину II, потрібне ретельне спостереження щодо гіпотензії.

Гідрохлортіазид. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр. На підставі фармакологічних механізмів дії гідрохлортіазиду його застосування в II і III триместр вагітності може призвести до порушення фетоплацентарного кровообігу і викликати у плода та новонародженого такі ефекти, як жовтяниця, порушення електролітного балансу і тромбоцитопенія.

Період годування груддю. Невідомо, чи проникає валсартан у грудне молоко. Гідрохлортіазид проникає в грудне молоко в незначній кількості. Тіазиди в високих дозах викликають діурез, який може привести до зниження продукування грудного молока. У період годування груддю слід віддавати перевагу альтернативним методам лікування з більш вивченим профілем безпеки щодо застосування в період годування груддю.

Якщо застосування препарату вкрай необхідно, годування груддю слід припинити.

Діти. Безпека і ефективність застосування Діокору у дітей не встановлені, тому препарат не слід застосовувати в педіатричній практиці.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. На початку терапії препаратом (1-2 діб) слід утримуватися від керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами. Надалі необхідно враховувати, що швидкість реакції може бути знижена при наявності таких симптомів, як запаморочення, головний біль, втома або нудота.
Взаємодії
Взаємодії, пов'язані з комбінацією валсартан / гідрохлоротіазид

Не рекомендується одночасне застосування

Літій. При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ і тіазидів, в тому числі гідрохлортіазидом, Повідомлялося про тимчасове підвищення концентрації літію в плазмі крові та токсичності. Досвід одночасного застосування Дикора і препаратів літію відсутній, тому така комбінація не рекомендується. Якщо застосування препарату все ж необхідно, то рекомендується перевіряти концентрацію літію в плазмі крові при їх одночасному застосуванні.

Одночасне застосування, що вимагає особливої обережності

Інші антигіпертензивні препарати. Можливе посилення антигіпертензивного ефекту при одночасному застосуванні Діокору з іншими антигіпертензивними препаратами (наприклад інгібітори АПФ, блокатори β-адренорецепторів, блокатори кальцієвих каналів).

Пресорні аміни (наприклад норадреналін, адреналін). Може спостерігатися зниження відповіді на пресорні аміни, однак не настільки, щоб було необхідно виключити застосування.

НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту 3 г/добу і неселективні НПЗП. Можливе зниження антигіпертензивного ефекту як антагоніста ангіотензину II, так і тіазидного компонента при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами (наприклад похідними саліцилової кислоти, індометацином). Одночасне застосування зазначених лікарських засобів може призвести до зниження функції нирок і підвищення рівня калію в плазмі крові. Тому рекомендується контроль функції нирок під час лікування, а також контроль адекватної гідратації пацієнта.
Передозування
Немає даних про випадки передозування Діокору.

Основним проявом передозування може бути помітна артеріальна гіпотензія, яка, в свою чергу, може привести до порушення свідомості, серцевої недостатності та / або шоку.

При передозуванні гідрохлортіазиду можуть виникати такі ознаки та симптоми: нудота, сонливість, гіповолемія, електролітні порушення, асоційовані з аритмією і м'язовими судомами. Характерними ознаками передозування також є тахікардія, слабкість, сплутаність свідомості, запаморочення, парестезія, виснаження, блювота, спрага, поліурія, олігурія, анурія, алкалоз, підвищений рівень азоту сечовини в крові (в основному ниркова недостатність).

Якщо препарат був прийнятий нещодавно, слід викликати блювоту або провести промивання шлунка. Першочерговим завданням є стабілізація кровообігу. Якщо виникає артеріальна гіпотензія, пацієнту слід надати положення лежачи на спині та як можна швидше заповнити вміст солей і рідини в організмі. Валсартан неможливо вивести з організму шляхом гемодіалізу зважаючи на значний зв'язування з білками плазми крові, хоча для видалення із організму гідрохлортіазиду гемодіаліз ефективний.
Умови зберігання
В недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.