Главная » Каталог лекарств

Альтарго мазь 1% 5г

           

•  

Альтарго мазь 1 % по 5 г в тубах

•  

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

АЛЬТАРГО™

(ALTARGO™)

Склад:

діюча речовина: ретапамулін;

1 г мазі містить 10 мг ретапамуліну;

допоміжна речовина: парафін білий м’який (містить бутилгідрокситолуол (Е 321)).

 

Лікарька форма. Мазь.

 

Фармакотерапевтична група. Дерматологічні засоби. Антибіотики для місцевого застосування. Код АТС  D06A X13.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Місцеве лікування бактеріальних інфекцій шкіри та підшкірних тканин:

-  імпетиго;

-  інфіковані травматичні ураження (невеликі рвані, абразивні або зашиті рани).

 

Протипоказання.

Гіперчутливість до ретапамуліну або до іншого компонента препарату.

 

Спосіб застосування та дози.

Препарат лише для зовнішнього місцевого застосування.

Дорослі та діти старше 9 місяців

Тонкий шар мазі слід наносити на уражену ділянку 2 рази на день протягом 5 днів.

На оброблену маззю ділянку шкіри можна накладати пов’язку.

Ефективність та безпека застосування препарату не встановлені при:

- кількості уражень при імпетиго понад 10 см2 та загальній площі уражень понад 100 см2;

- при вторинних інфікованих травматичних ураженнях, що мають довжину понад 10 см

  або загальну площу ураженої поверхні понад 100 см2.

У пацієнтів віком до 18 років загальна площа поверхні тіла, що лікується, не повинна перевищувати 2 % поверхні тіла.

У разі відсутності клінічного ефекту протягом 3  днів лікування слід переглянути.

Хворі літнього віку

Корекція дози не потрібна.

Дозування при порушенні функції нирок  Корекція дози не потрібна. Дозування при порушенні функції печінкиКорекція дози не потрібна.

 

Побічні реакції.

Дані клінічних досліджень

Загальні та місцеві реакції

Поширені: подразнення у місці застосування.

Непоширені: свербіж, біль, еритема.

Шкіра та підшкірна тканина

Непоширені: контактний дерматит.

Дані постмаркетингових досліджень

Розлади імунної системи

Реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк.

Загальні та місцеві реакції

Частота невідома: подразнення у місці застосування, включаючи печіння.

 

Передозування.

Не було зафіксовано випадків передозування ретапамуліну. У разі появи будь-яких ознак або симптомів передозування, як місцевих так і після випадкового застосування внутрішньо, слід проводити симптоматичне лікування. Специфічного антидоту немає.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Даних щодо застосування препарату у період вагітності у людини немає. За даними досліджень на тваринах був показаний незначний вплив ретапамуліну на розвиток плода після перорального застосування. Вплив препарату на постнатальний розвиток не вивчався. Ретапамулін у період вагітності слід застосовувати лише тоді, коли очікувана користь для матері переважує потенційний ризик для плода.

Не відомо, чи екскретується ретапамулін у грудне молоко. Рішення про припинення годування груддю або припинення лікування препаратом приймається після оцінки співвідношення користь для матері/ризик для плоду (дитини).

 

Діти. 

Оскільки безпека та ефективність застосування ретапамуліну для лікування дітей віком до 9 місяців не встановлені, застосовувати препарат у дітей цієї вікової групи не рекомендується.

  Особливості застосування.

У разі появи випадків підвищеної чутливості або сильного місцевого подразнення після застосування ретапамуліну лікування слід припинити, мазь витерти та почати відповідне альтернативне лікування інфекції.

Не застосовувати мазь для лікування очей та слизових оболонок. Безпека та ефективність застосування ретапамуліну на слизових оболонках не встановлені. Повідомлялось про випадки носових кровотеч при застосуванні на слизовій оболонці носа. Дотримуватись обережності з метою уникнення застосування внутрішньо.

Препарат не слід застосовувати для лікування інфекцій, спричинених метицилінрезистентними штамами Staphylococcus aureus.

У разі погіршення або відсутності покращання стану інфікованої поверхні протягом  3 днів після лікування, слід переглянути лікування.

Ретапамулін не застосовується для лікування абсцесів.

Мазь Альтарго містить бутильований гідрокситолуїн, що може спричинити місцеву шкірну реакцію (наприклад, контактний дерматит) або подразнення очей та слизових оболонок.

Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, тривале застосування може спричиняти надмірне зростання нечутливих мікроорганізмів, включаючи гриби.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Не впливає.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

У дорослих взаємодія з лікарськими засобами, яка б мала клінічне значення, не відома.

У дітей вивчення взаємодії ретапамуліну з іншими лікарськими засобами не проводилося. У дітей віком до 2 років спостерігалося систематичне підвищення рівня ретапамуліну. Враховуючи те, що CYP3А4-інгібітори можуть у подальшому систематично підвищувати рівень ретапамуліну, необхідна обережність при одночасному застосуванні CYP3А4 інгібіторів та ретапамуліну у маленьких дітей.

Вплив супутніх препаратів для місцевого застосування на одну й ту саму ділянку шкіри, що лікується ретапамуліном, не вивчався і тому не рекомендується одночасне застосування з іншими лікарськими засобами.

Сумісне застосування з пероральним кетоконазолом у дозі 200 мг 2 рази на день збільшує сердній рівень AUC та максимальну концентрацію ретапамуліну на 81%.

У дітей сумісне застосування ретапамуліну та CYP3А4-інгібіторів, таких як кетоконазол, не вивчалося.

У зв’язку з низькою системною дією після місцевого застосування у дорослих та дітей старше двох років, змінювати дозу ретапамуліну у цих груп пацієнтів під час системного застосування інгібіторів CYP3A4 немає потреби. 

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ретапамулін є синтетичним похідним речовини плевромутиліну, що була ізольована шляхом ферментації з Clitopilus passeckerianus.

Ретапамулін селективно інгібує синтез бактеріального білка шляхом взаємодії з 50S субодинею бактеріальної  рибосоми, яка є, у певному відношенні, відмінною від інших антибіотиків, що взаємодіють з рибосомою. Отримані дані свідчать, що у ділянку з’єднання включається рибосомальний протеїн L3, рибосомальна  P-ділянка та пептидилтрансферазний центр. Шляхом зв’язування з цією ділянкою плевромутилін інгібує пептидилтрансферазу, частково блокує взаємодію з Р-ділянкою та перешкоджає нормальному формуванню активної 50S субодиниці бактеріальної  рибосоми, тобто інгібує синтез бактеріального протеїну різноманітними механізмами. Завдяки такому особливому методу дії in vitro перехресна чутливість з ретапамуліном та іншими антибіотиками є рідкісною.

Ретапамулін проявляє активність проти більшості штамів таких поширених патогенних мікроорганізмів шкіри та підшкірних тканин, як Staphylococcus aureus та Staphylococcus pyogenes як in vitro, так і в клінічних дослідженнях. Однак за даними клінічних досліджень ретапамулін був менш ефективний щодо деяких метицилінрезистентних штамів Staphylococcus aureus.

Препарат також активний in vitro проти деяких грампозитивних, грамнегативних та анаеробних мікроорганізмів.

Ретапамулін головним чином чинить бактеріостатичну дію щодо  Staphylococcus aureus та Staphylococcus pyogenes. Мінімальна бактерицидна концентрація (МБК) проти S. aureus та S. pyogenes у 512 та 1024 рази перевищувала мінімальну інгібіторну концентрацію (МІК).

За даними in vitro ретапамулін проявляє активність проти штамів Staphylococcus epidermidis, Streptococcus agalactiae, Streptococci viridans, Propionibacterium acnes, Peptostreptococcus, Prevotella, Fusobacterium, Porphyromonas, але клінічне значення цього невідоме.

Резистентність

Зменшення in vitro активності ретапамуліну опосередковується через мутацію у рибосомальному білку L3. Присутність АВС переносника vgaAv зменшує in vitro активність ретапамуліну. На чутливість до плевромутилину може вплинути CfrrRNA метилтрансфераза, котра надає перехресну резистентність до феніколів, лінкосаміндів та стрептограміну А у стафілококів.

Ретапамулін продемонстрував низький потенціал  розвитку резистентності in vitro.

Найбільший рівень МІК ретапамуліну у серіях з пасажів S. aureus та S. pyogenes при наявності субмінімальної інгібіторної активності ретапамуліну був 2 мкг/мл. Фармакокінетика.

Абсорбція. Системний вплив 1% ретапамуліну вивчався при застосуванні на неушкодженій шкірі та абразивних ранах протягом 7 днів. Системний вплив при застосуванні на неушкодженій шкірі був дуже низьким. Середнє геометричне значення максимальної концентрації препарату у плазмі після застосування на 200 см2 ушкодженої шкіри було 9,75 нг/мл у 1-й день і 8,79 нг/мл – на 7-й день з максимальним індивідуальним значенням  22,1 нг/мл.

Були проведені одноразові визначення концентрації препарату у плазмі крові   516 дорослих та дітей із вторинними інфікованими ранами, які лікувались  1 % ретапамуліном 2 рази на день протягом 5 днів. Визначення проводилось перед нанесенням мазі на 3-й або 4-й день у дорослих та між 0 та 12 годинами після останнього нанесення мазі на 3-й або 4-й день у дітей. У більшості зразків (89 %)  концентрація препарату була нижче рівня вимірюваності (0,5 нг/мл). Серед тих зразків, що піддавались вимірюванню, у 90 % випадків концентрація ретапамуліну становила менше 2,5 нг/мл. Максимальна вимірювана концентрація ретапамуліну становила 10,7 нг/мл у дорослих і 18,5 нг/мл – у дітей (віком від 2 до 17 років).

Діти віком до 2 років

Під час вивчення фармакокінетики місцевого застосування ретапамуліну у дітей зразки плазми були отримані від пацієнтів віком від 2 місяців до 2 років. У 46 % зразків був виміряний рівень концентрації ретапамуліну (від 0,52 до 177,3 нг/мл), де більшість зразків (75 %) мали концентрацію < 5.0 нг/мл.

Діти віком від 2 до 9 місяців

Концентрація ретапамуліну в плазмі була виміряна у 69% пацієнтів (n=20). У цій віковій групі зафіксовано чотири випадки, коли концентрація репатамуліну в плазмі (26..9, 80,3, 174,3 та 177,3 нг/мл) була вищою за найвищий рівень концентрації ретапамуліну в плазмі, зафіксований у групі пацієнтів віком від 2 до 17 років (18,5 нг/мл). Застосування ретапамуліну не рекомендується для дітей віком до 9 місяців (див. «Спосіб застосування та дози»).

Діти віком від 9 місяців до 2 років

Концентрація ретапамуліну в плазмі була виміряна у 32% пацієнтів (n=16). У цій віковій групі зафіксовано один випадок, коли концентрація репатамуліну в плазмі (95.1 нг/мл) була вищою за найвищий рівень концентрації ретапамуліну в плазмі, зафіксований у групі пацієнтів віком від 2 до 17 років (18,5 нг/мл). (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Розподіл. У зв’язку з дуже низьким системним впливом препарату, розподіл препарату у тканинах людини не вивчався. У дослідженнях in vitro ретапамулін є субстратом та інгібітором Р-глікопротеїну. Однак системний вплив ретапамуліну після місцевого застосування у 660 разів нижчий за концентрацію ретапамуліну (ІС50), необхідну для інгібування Р-глікопротеїну.

Ретапамулін приблизно на 94 % зв’язується з білками плазми.

Метаболізм. In vitro метаболізм ретапамуліну у мікросомах печінки людини головним чином медіюється за допомогою CYP3A4, значно меншою мірою – CYP2C8 та CYP2D6.

Виведення. Виведення препарату з організму людини не вивчалося.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: однорідна мазь білуватого кольору.

 

 

Термін придатності.

2 роки. Пісдя відкриття туби термін зберігання – 7 днів.

 

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С.

 

Упаковка. Алюмінієва туба місткістю 5 г з пластиковою кришечкою, що закручується, у картонній упаковці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.