Амоксиклав фл. 1.2г N5

Амоксиклав фл. 1.2г N5


Склад

діючі речовини: амоксицилін, кислота клавуланова;

5 мл суспензії містять 250 мг амоксициліну у формі амоксициліну тригідрату та 62,5 мг кислоти клавуланової у формі калієвої солі;

допоміжні речовини: кислота лимонна безводна, натрію цитрат безводний, натрію карбоксиметилцелюлоза-целюлоза мікрокристалічна, ксантанова камедь, кремнію діоксид колоїдний безводний, кремнію діоксид, ароматизатор вишневий, натрію бензоат (Е 211), сахарин натрію, маніт (E 421).

Лікарська форма

Порошок для оральної суспензії.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від білого до жовтувато-білого кольору.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Код АТХ J01C R02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Амоксицилін – напівсинтетичний антибіотик з широким спектром антибактеріальної активності проти багатьох грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Амоксицилін чутливий до β-лактамази та зазнає розпаду під її впливом, тому спектр активності амоксициліну не включає мікроорганізми, що синтезують цей фермент. Клавуланова кислота має β-лактамну структуру, подібну до пеніцилінів, та здатна інактивувати β-лактамазні ферменти, властиві мікроорганізмам, резистентним до пеніцилінів і цефалоспоринів. Зокрема, вона має виражену активність щодо важливих з клінічної точки зору плазмідних β-лактамаз, які часто відповідають за виникнення перехресної резистентності до антибіотиків.

Мікроорганізми, зазначені нижче, класифіковані відповідно до чутливості до амоксициліну/ клавуланату in vitro.

Чутливі мікроорганізми.

Грампозитивні аероби: Bacillus anthracis, Enterococcus faecalis, Listeria monocytogenes, Nocardia asteroides, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, інші β-гемолітичні види Streptococcus, Staphylococcus aureus (метицилінчутливі штами), Staphylococcus saprophyticus (метицилінчутливі штами), коагулазонегативні стафілококи (метицилінчутливі штами).

Грамнегативні аероби: Bordetella pertussis, Haemophilus influenzае, Haemophilus parainfluenzae, Helicobacter pylori, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Pasteurella multocida, Vibrio cholera.

Інші: Borrelia burgdorferi, Leptospirosa icterohaemorrhagiae, Treponema pallidum.

Грампозитивні анаероби: види Clostridium, Peptococcus niger, Peptostreptococcus magnus, Peptostreptococcus micros, види Peptostreptococcus.

Грамнегативні анаероби: види Bacteroides (включаючи Bacteroides fragilis), види Capnocytophaga, Eikenella corrodens, види Fusobacterium, види Porphyromonas, види Prevotella.

Штами з можливою набутою резистентністю.

Грамнегативні аероби: Escherichia coli, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, види Klebsiella, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, види Proteus, види Salmonella, види Shigella.

Грампозитивні аероби: види Corynebacterium, Enterococcus faecium, Streptococcus pneumoniae, види Streptococcus viridans.

Нечутливі мікроорганізми.

Грамнегативні аероби: види Acinetobacter, Citrobacter freundii, види Enterobacter, Hafnia alvei, Legionella pneumophila, Morganella morganii, види Providencia, види Pseudomonas, види Serratia, Stenotrophomonas maltophilia, Yersinia enterolitica.

Інші: Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, види Chlamydia, Coxiella burnetti, види Mycoplasma.

Фармакокінетика.

Обидва компоненти препарату (амоксицилін та кислота клавуланова) повністю розчинні у водних розчинах при фізіологічних значеннях pH. Обидва компоненти швидко та добре абсорбуються при пероральному застосуванні. Пік концентрації у сироватці крові досягається приблизно через 1 годину після перорального застосування. Абсорбція препарату покращується при його застосуванні на початку їди.

Подвоєння дози препарату призводить до подвоєння його концентрації у сироватці крові. Обидва компоненти препарату мають низький рівень зв’язування з білками сироватки крові, у вільному стані залишається близько 70 %.

Показання

Лікування бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами:

  • гострий бактеріальний синусит;
  • гострий середній отит;
  • підтверджене загострення хронічного бронхіту;
  • негоспітальна пневмонія;
  • цистити;
  • пієлонефрити;
  • інфекції шкіри та м’яких тканин, у т.ч. целюліти, укуси тварин, тяжкі дентоальвеолярні абсцеси з поширеним целюлітом;
  • інфекції кісток та суглобів, у т.ч. остеомієліт.

Наявність клавуланової кислоти у складі препарату захищає амоксицилін від руйнування β-лактамазами і розширює спектр його антибактеріальної дії з включенням до нього мікроорганізмів, зазвичай резистентних до інших пеніцилінів та цефалоспоринів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до будь-яких компонентів препарату, до будь-яких антибактерільних засобів групи пеніцилінів.

Наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (у т.ч. анафілаксії), пов’язаних із застосуванням інших β-лактамних агентів (у т.ч. цефалоспоринів, карбапенемів або монобактамів).

Наявність в анамнезі жовтяниці або дисфункції печінки, пов’язаних із застосуванням амоксициліну/клавуланату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Одночасне застосування пробенециду не рекомендується. Пробенецид знижує ниркову канальцеву секрецію амоксициліну. Одночасне застосування з Амоксиклавом® може призвести до підвищення рівня амоксициліну у плазмі крові протягом тривалого часу, проте не впливає на рівні клавуланової кислоти.

Одночасне застосування алопуринолу під час лікування амоксициліном може збільшити імовірність алергічних шкірних реакцій. Даних щодо одночасного застосування алопуринолу та Амоксиклаву® немає.

Як і інші антибіотики, Амоксиклав® може мати вплив на флору кишечнику, що призводить до зменшення реабсорбції естрогенів та зменшення ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.

Окремі повідомлення свідчать про збільшення рівня міжнародного нормалізованого співвідношення (INR) у пацієнтів, які лікуються аценокумаролом або варфарином та приймають амоксицилін. Якщо таке застосування необхідне, слід ретельно контролювати протромбіновий час або рівень INR з додаванням або припиненням лікування комбінованим препаратом, що містить амоксицилін.

Амоксиклав® не слід застосовувати разом із бактеріостатичними хіміотерапевтичними засобами/антибіотиками (хлорамфенікол, макроліди, тетрацикліни або сульфонаміди), оскільки in vitro при таких комбінаціях спостерігався антагоністичний ефект.

Одночасне застосування Амоксиклаву® і метотрексату може збільшити токсичність останнього (лейкопенія, тромбоцитопенія, утворення виразок на шкірі).

При одночасному застосуванні комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою та мікофенолату мофетилу повідомлялося про зниження концентрації активного метаболіту мікофенолової кислоти у плазми крові приблизно на 50 %.

Особливості застосування

Перед початком терапії препаратом необхідно точно визначити наявність в анамнезі реакцій гіперчутливості до пеніцилінів, цефалоспоринів або до інших алергенів.

Серйозні, а часом навіть летальні випадки гіперчутливості (анафілактичні реакції) спостерігаються у пацієнтів під час терапії пеніциліном. Ці реакції імовірніші в осіб з аналогічними реакціями на пеніцилін у минулому. У разі виникнення алергічних реакцій слід припинити лікування препаратом і розпочати альтернативну терапію.

Якщо доведено, що інфекція зумовлена мікроорганізмами, чутливими до амоксициліну, необхідно зважити можливість переходу з комбінації амоксицилін/кислота клавуланова на амоксицилін відповідно до офіційних рекомендацій.

Цю лікарську форму Амоксиклаву® не слід застосовувати у разі високого ризику резистентності патогенів до β-лактамів, не застосовувати для лікування пневмонії, спричиненої пеніцилінрезистентними штамами S. pneumoniae. Повідомлялося про недостатню ефективність препарату внаслідок резистентності мікроорганізмів. 

У пацієнтів з порушенням функції нирок або у пацієнтів, які отримують високі дози препарату, можуть виникати судоми.

Препарат не слід призначати при підозрі на інфекційний мононуклеоз, оскільки при застосуванні амоксициліну при цій патології спостерігалися випадки кореподібних висипань.

Тривале застосування препарату іноді може спричинити надмірне зростання нечутливої до Амоксиклаву®мікрофлори та розвиток псевдомембранозного коліту різного ступеня вираженості. При наявності тяжкої персистуючої діареї після застосування антимікробних засобів важливо впевнитися, що вона не пов’язана з указаною патологією. Препарати, що пригнічують перистальтику, протипоказані. У разі виникнення антибіотикоасоційованого коліту лікування препаратом слід негайно припинити, звернутися до лікаря та розпочати відповідне лікування.

При довготривалому застосуванні препарату, як і інших антибіотиків широкого спектра дії, можливе виникнення суперінфекції резистентними бактеріями і грибами (Pseudomonas spp, Candida albicans), що потребує припинення терапії і застосування інших препаратів.

При тривалій терапії рекомендується періодично проводити оцінку функцій органів та систем органів, включаючи ниркову, печінкову та гемопоетичну функції.

Розвиток мультиформної еритеми, асоційованої з пустулами на початку лікування, може бути симптомом гострого генералізованого екзантематозного пустульозу. У такому разі необхідно припинити лікування і в подальшому протипоказане застосування амоксициліну.

Повідомлялося про окремі випадки виникнення важких шкірних реакцій (синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз) під час лікування, що потребує відміни препарату.

Застосування препарату може бути пов’язане з підвищенням ризику розвитку некротизуючого ентероколіту у новонароджених (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Зрідка у пацієнтів, які приймають Амоксиклав® та пероральні антикоагулянти, може спостерігатися понаднормове подовження протромбінового часу (підвищення рівня INR). При одночасному прийомі антикоагулянтів необхідний відповідний моніторинг. Може знадобитися корекція дози пероральних антикоагулянтів для підтримки необхідного рівня антикоагуляції.

Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам з ознаками печінкової недостатності. Побічні реакції з боку печінки виникали головним чином у чоловіків та пацієнтів літнього віку та були пов’язані з тривалим лікуванням. У дітей про такі явища повідомлялося дуже рідко. В усіх групах пацієнтів симптоми та ознаки зазвичай виникали під час або одразу після лікування, але у деяких випадках вони з’являлися через кілька місяців після припинення лікування. Загалом ці явища були зворотними. Побічні реакції з боку печінки можуть бути тяжкими та дуже рідко мати летальний наслідок. Вони завжди виникали у пацієнтів з тяжкими супутніми захворюваннями або при супутньому застосуванні лікарських засобів, відомих потенційним негативним впливом на печінку.

Для пацієнтів з порушенням функції нирок необхідно коригувати дозу відповідно до ступеня порушення.

У пацієнтів зі зниженою екскрецією сечі дуже рідко може спостерігатися кристалурія, головним чином при парентеральному введенні препарату. Тому для зменшення ризику виникнення кристалурії рекомендується під час лікування високими дозами амоксициліну підтримувати адекватний баланс між випитою рідиною та виведеною сечею.

При застосуванні високих доз амоксицилін може преципітувати в катетері, введеному у сечовий міхур. У таких випадках необхідний регулярний контроль стану катетера.

При лікуванні амоксициліном для визначення рівня глюкози у сечі слід використовувати ферментативні реакції з глюкозооксидазою, оскільки інші методи можуть давати хибно-позитивні результати.

Присутність клавуланової кислоти у препараті може спричиняти неспецифічне зв’язування IgG і альбуміну на мембранах еритроцитів, тому, як наслідок, можливий хибно-позитивний результат при проведенні тесту Кумбса.

Були повідомлення про хибно-позитивні результати тесту на наявність Aspergillus у пацієнтів, які отримували амоксицилін/клавуланову кислоту (при застосуванні Bio-Rad Laboratories Platelis AspergillusEIA тесту), та у яких згодом не виявляли аспергільозу. Повідомлялося про перехресні реакції з неаспергільозними полісахаридами та поліфуранозами при проведенні тесту імуноферментного аналізу на Aspergillus. Тому такі позитивні результати слід трактувати обережно та підтверджувати іншими діагностичними методами.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Даних про тератогенну дію препарату немає.

В одному дослідженні у жінок з передчасним розривом оболонок плода повідомлялося, що застосування препарату може бути пов’язане з підвищенням ризику розвитку некротизуючого ентероколіту у новонароджених. Слід уникати застосування препарату у період вагітності, особливо у І триместрі, крім випадків, коли користь від застосування препарату переважає потенційний ризик.

Обидва активні компоненти препарату екскретуються у грудне молоко (немає інформації стосовно впливу клавуланової кислоти на немовля, яке знаходиться на грудному годуванні). Відповідно, у немовляти можлива поява діареї та грибкової інфекції слизових оболонок, тому годування груддю слід припинити.

Застосування препарату у період годування груддю можливе тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень з вивчення здатності препарату впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами не проводили. Однак можуть виникнути побічні реакції (наприклад, алергічні реакції, запаморочення, конвульсії), які можуть вплинути на здатність керувати автомобілем або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Дози зазначено в одиницях амоксицилін/кислота клавуланова.

При підборі дози Амоксиклаву® слід враховувати:

  • очікувані патогенні мікроорганізми та їх вірогідну чутливість до діючих речовин;
  • тяжкість і локалізацію інфекції;
  • вік, масу тіла і стан функції нирок пацієнта.

У разі необхідності слід розглянути доцільність застосування альтернативних форм Амоксиклаву®(наприклад тих, що містять більш високі дози амоксициліну та/або різне співвідношення амоксициліну і кислоти клавуланової).

Тривалість терапії залежить від перебігу захворювання. Лікування не слід продовжувати більше 14 діб без оцінки стану пацієнта.

Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг: 500 мг/125 мг 3 рази на добу .

Діти з масою тіла < 40 кг: від 20 мг/5 мг на 1 кг маси тіла на добу (при інфекціях легкої та середньої тяжкості) до 60 мг/15 мг на 1 кг маси тіла на добу (при тяжких інфекціях) у вигляді трьох окремих доз. Максимальна добова доза препарату становить 2400 мг/600 мг.

Дітям віком до 2 років слід застосовувати дозу не більше 40 мг/10 мг/кг маси тіла на добу.

Клінічних даних щодо застосування Амоксиклаву® у формі суспензії для лікування дітей віком до 2 місяців немає, тому рекомендацій щодо дозування не існує.

Для відмірювання суспензії додається поршнева піпетка об’ємом 5 мл з ціною поділки 0,1 мл.

Дозуюча піпетка градуйована таким чином, щоб забезпечити точне та повторюване дозування. Кількість суспензії необхідно розраховувати відповідно до маси тіла дитини, а не її віку. Кожні 8 годин слід вводити однакові дози препарату.

Пацієнти літнього віку. Коригування дози не потрібне.

Порушення функції нирок. Коригування дози базується на розрахунку максимальних рекомендованих доз амоксициліну та залежить від швидкості клубочкової фільтрації. Для пацієнтів з кліренсом креатиніну понад 30 мл/хв регулювання дози не потрібне.

Дорослі і діти з масою тіла ≥ 40 кг 

Кліренс креатиніну (КК) 10-30 мл/хв 500 мг/125 мг 2 рази на добу КК < 10 мл/хв 500 мг/125 мг 1 раз на добу Гемодіаліз 500 мг/125 мг кожні 24 години + 500 мг/125 мг під час діалізу та після завершення процедури

Діти з масою тіла < 40 кг 

КК 10-30 мл/хв 15 мг/3,75 мг/кг 2 рази на добу (максимально 500 мг/125 мг 2 рази на добу) КК < 10 мл/хв 15 мг/3,75 мг/кг як одноразова добова доза (максимально 500 мг/125 мг) Гемодіаліз 15 мг/3,75 мг/кг 1 раз на добу. Перед гемодіалізом та після завершення процедури – 15 мг/3,75 мг/кг

Порушення функції печінки. Препарат застосовувати з обережністю. Слід регулярно контролювати функцію печінки.

Спосіб застосування. Для оптимальної абсорбції та зменшення можливих побічних ефектів з боку травного тракту препарат слід приймати на початку прийому їжі.

Розпочинати лікування можна з парентерального введення препарату, а потім продовжити формою препарату для перорального застосування.

Приготування 100 мл суспензії. Перед застосуванням перевірити цілісність кришки, що закривається. Струсити флакон, щоб порошок відділився від стінок і дна. Додати питну воду двома порціями (спочатку до 2/3 флакона, а потім до кругової мітки на флаконі у вигляді заглиблення у склі), струшуючи флакон кожного разу. ПЕРЕД КОЖНИМ ПРИЙОМОМ ДОБРЕ ЗБОВТАТИ.

Діти.

Препарат у формі суспензії призначати дітям віком від 2 місяців.

Передозування

Передозування може супроводжуватися симптомами з боку травного тракту та порушенням водно-електролітного балансу. Ці явища лікують симптоматично, приділяючи увагу корекції водно-електролітного балансу. У пацієнтів з порушенням функції нирок або у пацієнтів, які отримують високі дози препарату, можуть виникати судоми.

Повідомлялося про випадки кристалурії, що іноді можуть спричиняти ниркову недостатність (див. розділ «Особливості застосування»). Гемодіаліз ефективний.

Побічні реакції

Побічні ефекти були класифіковані за частотою їх виникнення – від дуже частих до дуже рідкісних. Застосовується така класифікація частоти виникнення побічних ефектів:

дуже часто ³ 1/10; часто ³ 1/100 та < 1/10; нечасто ³ 1/1000 та < 1/100; рідко ³ 1/10000 та < 1/1000; дуже рідко < 1/10000.

Інфекції та інвазії. Часто – кандидоз шкіри та слизових оболонок. Дуже рідко – надмірне зростання нечутливої мікрофлори.

З боку кровотворної та лімфатичної системи. Рідко – оборотна лейкопенія (включаючи нейтропенію) та тромбоцитопенія. Дуже рідко – оборотний агранулоцитоз і гемолітична анемія. Збільшення часу кровотечі та протромбінового індексу.

З боку імунної системи. Дуже рідко – ангіоневротичний набряк, анафілаксія, сироваткоподібний синдром, алергічний васкуліт.

З боку нервової системи. Нечасто – запаморочення, головний біль. Дуже рідко – оборотна гіперактивність, асептичний менінгіт і судоми. Судоми можуть виникати у пацієнтів з порушеною функцією нирок або у тих, хто отримує високі дози препарату.

З боку травного тракту. Дорослі: Дуже часто – діарея. Часто – нудота, блювання.

Діти: Часто – діарея, нудота, блювання. Окремі повідомлення про зміну забарвлення зубів, що можна усунути за допомогою їх чищення.

Нудота частіше асоціюється з високими дозами препарату. Вищезазначені симптоми з боку шлунково-кишкового тракту можуть бути зменшені при прийомі препарату на початку їди.

Нечасто – порушення травлення. Дуже рідко – антибіотикоасоційований коліт (включаючи псевдомембранозний коліт і геморагічний коліт), чорний «волосатий» язик.

В одному дослідженні у жінок з передчасним розривом оболонок плода повідомлялося, що застосування препарату може бути пов’язане з підвищенням ризику розвитку некротизуючого ентероколіту у новонароджених. 

З боку гепатобіліарної системи. Нечасто – помірне підвищення рівня АСТ та/або АЛТ відзначається у хворих, які лікуються антибіотиками групи β-лактамів. Дуже рідко – гепатити та холестатична жовтяниця. Ці явищі виникають при застосуванні інших пеніцилінів і цефалоспоринів. Гепатити виникають головним чином у чоловіків і хворих літнього віку, їх виникнення може бути пов’язано з тривалим лікуванням препаратом.

У дітей такі явища виникали дуже рідко.

Симптоми захворювання виникають під час або одразу після лікування, але у деяких випадках можуть виникати через декілька тижнів після закінчення лікування. Ці явища зазвичай мають оборотний характер. Надзвичайно рідко (менше 1 повідомлення приблизно на 4 млн призначень) спостерігалися летальні випадки, які завжди траплялися у пацієнтів з тяжким основним захворюванням або у пацієнтів, які одночасно лікуються препаратами, що мають негативний вплив на печінку. 

З боку шкіри та підшкірної тканини. Нечасто – шкірні висипання, свербіж, кропив’янка. Рідко – поліморфна еритема. Дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, пухирчастий ексфоліативний дерматит, гострий генералізований екзантематозний пустульоз. У разі появи будь-якого алергічного дерматиту лікування слід припинити.

З боку нирок та сечовидільної системи. Дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, кристалурія.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С у сухому місці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Флакон з готовою суспензією зберігати щільно закритим при температурі 2-8 °С; використати протягом 7 діб.

Упаковка

По 25 г порошку у флаконі; 1 флакон разом з поршневою піпеткою у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.


Товар добавлен в корзину