Метадон гидрохлоридВ аптеках Украины

• Международное название: Methadone
• Фарм. группа: Средства, применяемые при аддиктивных расстройствах
• ATС-код: N07BC02
• Условие продажи: по рецепту

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

МЕТАДОНУ ГІДРОХЛОРИД МОЛТЕНІ

(METHADONE HYDROCHLORIDE MOLTENI)

 

Загальна характеристика:

 

міжнародна та хімічна назви: метадон, (R,S)-6-Диметиламін-4,4-дифеніл-3-гідро хлорид гептанону, 1,1-Дифеніл-1-(2-диметил аміно пропіл)-2-гідро хлорид бутанону.

основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина з лимонним смаком;

склад: 1 мл містить метадону гідро хлориду 1 мг;

допоміжні речовини: сахароза, гліцерин, бензоат натрію, моногідрат лимонної кислоти, лимонний ароматизатор, очищена вода.

Форма випуску.

Розчин для перорального застосування.

Фармакотерапевтична група.

Засоби, що застосовуються при опіатній залежності, Код ATC N07BC02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка

Метадон є синтетичним засобом з седативною та аналгетичною дією, подібною до морфію. Метадон, зв’язуючись з опіатними рецепторами, конкурентно заміщає короткодіючі наркотичні засоби (морфін, героїн та інші). Метадон діє головним чином на центральну нервову систему та органи, що містять гладком’язову мускулатуру. Метадон має аналгезуючу та седативну дії, а також чинить детоксикуючий або підтримуючий ефект при опіатній залежності. Ознаки аналгезії проявляються через 30-60 хв після прийому.

Метадон спричиняє синдром відміни, подібний до того, що виникає при застосуванні морфію, при цьому він відрізняється більш поступовими нападами, помірно тривалішою дією та менш тяжкими симптомами.

У порівнянні з морфієм пероральне застосування метадону викликає напади, зменшення максимальних рівнів та довшу тривалість аналгетичної дії.

Фармакокінетика

Метадон швидко засвоюється у травному тракті протягом 30 хвилин після перорального застосування, досягаючи максимальної концентрації у крові через 3-4 години.

Приблизно 85% метадону, присутнього в плазмі, знаходиться в сполуці з протеїнами, з яких 44% сполучено з альбуміном, 17% із гама-глобулінами – альфа-глобулінами та бета-глобулінами.

Метадон метаболізується переважно в печінці за участю CYP3A4: початкові метаболіти виділяються із сечею та жовчю разом із невеликою кількістю початкового лікарського засобу. У хворих, які раніше не застосовували опіати, виражений середній період напів виведення становить приблизно 15 год після однієї дози, у той час як при постійному застосуванні виражений період напів виведення становить 22 години. Індивідуальні коливання значні і можуть становити від 10 до 80 год, що дає змогу застосовувати препарат 1 раз на добу. Рівноважна концентрація метадону може досягатися через 2-9 днів.

Показання для застосування.

Сильний біль, що не купірується застосуванням знеболювальних препаратів, таких як не стероїдні протизапальні засоби, стероїди, слабкі опіоїди.

Для детоксикації при лікуванні наркотичної опіатної залежності пацієнтів, лікування симптомів абстиненції та при тривалій підтримуючій терапії.

Спосіб застосування та дози.

Препарат призначений виключно для перорального прийому.

Хворі, які приймають Метадону гідро хлорид Молтені, повинні знаходитися під пильним спостереженням і одержувати належну психологічну і соціальну підтримку.

Лікування болю

Як правило, метадон як аналгетик не призначають хворим, які не застосовували інших опіатних препаратів.

Для того, щоб зняти біль, дозу слід регулювати залежно від інтенсивності болю та реакції пацієнта. В окремих випадках, коли йдеться про надзвичайно сильний біль або якщо хворі стали толерантні до знеболювального ефекту наркотиків, може виникнути потреба збільшити звичайно рекомендовану дозу.

Звичайно протягом перших 3-5 днів роблять добір ефективної знеболювальної дози           (2,5 - 10 мг через кожні 4 год перорально), яку, за необхідності, підтримують далі. При цьому підібрану ефективну добову дозу поділяють на 2-3 прийоми на добу. Хворим літнього віку підібрану ефективну знеболювальну дозу зазвичай застосовують 1 раз на добу.

Лікування наркотичної залежності

Що стосується лікування опіатної залежності, то цей лікувальний препарат   призначений для щоденного прийому згідно з медичним висновком, викладеним у протоколі лікування. Тривалість одного лікувального циклу детоксикації не перевищує 21 день, цикл не повинен повторюватись раніше, ніж через 4 тижні після завершення попереднього циклу. Нижче вказані схеми дозування рекомендовані, та все ж вони   можуть змінюватися залежно від клінічної оцінки. На початковому етапі одноразової дози 15-20 мг метадону, частіше за все, буде достатньо для того, щоб зменшити дію симптомів відміни. Більша доза метадону може призначатись, якщо симптоми відміни не усунені або якщо вони виникають знову. Якщо пацієнти фізично залежні від великих доз, може виникнути потреба у збільшенні рівнів дозування. Як правило, адекватний рівень дозування становить 40 мг щоденно в одноразовій дозі або за декілька прийомів. Стабілізація може продовжуватись 2-3 дні, потім кількість метадону поступово зменшується. Частота прийому метадону, при якій його кількість зменшується, визначається індивідуально для кожного пацієнта. У хворих, які лікуються у стаціонарі, щоденне зменшення загально добової дози на 20% зазвичай добре переноситься хворими. Для амбулаторних пацієнтів може бути необхідним зменшення дози протягом більш тривалішого періоду. Якщо метадон призначають на період, що перевищує три тижні, то така процедура вже не вважається детоксикацією або лікуванням гострого синдрому відміни, а підтримуючим лікуванням, навіть якщо метою та наміром може бути остаточна повна відміна.

Що стосується хворих, у яких визначена стійка звичка до опіоїдних наркотиків, до них можна застосовувати підтримуюче лікування, якщо попередні багатопланові різнобічні втручання не дали позитивних результатів.

Таке лікування також можна застосовувати до відповідних хворих, щодо яких доведено, що вони мають звичку до прийому опіоїдних наркотиків або якщо йдеться про ВІЛ-інфікованих пацієнтів при загрозливих імунних обставинах або у хворих на СНІД, якщо лікар вважає, що інший вид програми лікування є менш перспективним з огляду на відмову від вживання опіоїдних наркотиків. У разі належного виконання, замінна терапія також здатна зняти так звану “ламку”, яка полягає у вимушеному пошуку героїну і домінує, оскільки наркозалежний хворий палко бажає добути цей наркотик.

Не має необхідності у проведенні   перевірок з використанням системного тесту   із застосуванням налоксону осіб із сильною герої новою залежністю, які відомі у лікувальному центрі, але, очевидно, головною є перевірка з метою визначити наявність морфіну у рідині тіла. Аналіз сечі є невід'ємною частиною лікування з використанням метадону для контролю наявності наркотичних препаратів та психотропних речовин відповідно до призначень лікаря. Також необхідно перевірити наявність надмірної кількості алкоголю. Якщо у сечі виявиться наявність опіоїдних речовин, даний випадок підлягає обов'язковій переоцінці.

У кожному окремому випадку дозування визначається лікарем, щоб попередити потребу у героїні, беручи до уваги психофізичний стан та відповідні патологічні зміни у даної особи.

Підтримуюча терапія спрямована на зняття пригнічення дихання або інших ефектів гострої інтоксикації.

Якщо дорослий хворий приймав значні дози героїну аж до дня потрапляння у лікувальний заклад, початкова доза препарату може становити 20 мг та через 4 або 8 год ще 20 мг або          40 мг Метадону гідро хлориду Молтені одноразово. Якщо ж до початку лікування ступінь толерантності до опіатів невелика, початкова доза може бути вполовину менша. При виникненні будь-яких сумнівів початкову дозу краще зменшити. З появою симптомів абстиненції хворому можна дати ще 10 мг препарату. Згодом доза повинна підбиратися індивідуально в межах до 80 мг/добу з урахуванням переносимості та потреби. У більшості випадків для дорослих достатньою є доза нижче 80 мг/добу.

Максимальна добова доза для дорослих становить 120 мг/добу.

Для вагітних жінок з опіатною залежністю підтримуючі дози метадону повинні бути щонайнижчими, котрі запобігають розвитку синдрому відміни (зазвичай, нижче 80 мг/добу). На пізніших термінах може знадобитись підвищення дози на 10-20 мг або дозу поділяють на два прийоми.

Побічна дія.

Основні ризики, пов'язані з використанням метадону, – респіраторна депресія, а також, меншою мірою, циркуляторна депресія, зупинка дихання, шок та зупинка серця.

Най поширеніші негативні реакції пов'язані з відчуттям порожнечі у голові, запамороченням, заспокоєнням, нудотою, блюванням, потінням та ортостатичною гіпотензією. Деякі з цих ефектів, частіше за все в амбулаторних хворих, можна зменшити, якщо покласти пацієнтів горизонтально.

Інші негативні реакції – це:

Центральна нервова система:	ейфорія, дисфорія, слабкість, головний біль, безсоння, збудливість, дезорієнтація та розлади зору, сплутаність свідомості, судомні напади.
Травний тракт:	сухість у роті, глосит, ксеростомія, анорексія, біль у животі, запори, спазми у жовчному міхурі, жовчовивідних шляхах.
Серцево-судинна система:	аритмія, брадикардія, екстрасистоли, тахікардія, мерехтіння і тріпотіння шлуночків, фібриляція шлуночків, продовження інтервалу Q-T, кардіоміопатія,   серцева недостатність, артеріальна гіпотензія, флебіт.
Сечовидільна система, статева система:	затримка сечі та проблеми, пов'язані з виділенням сечі, антидіуретичний ефект, зниження лібідо та/або статева імпотенція.
Алергічні реакції:	короста, свербіж, кропив’янка, інші реакції шкіри, набряк та геморагічна кропив’янка, яка спостерігається рідко.
Можливі небажані ефекти, пов'язані з наповнювачами:	лікувальний препарат містить гліцерин. Шкідливий у великих дозах, може спричинити головний біль, розлад шлунка та пронос.

 

Протипоказання.

 

      Підвищена чутливість до діючої речовини чи до будь-якого з наповнювачів; а також при будь-яких станах, при яких взагалі протипоказані опіати, наприклад пригнічення дихання (за відсутності необхідного реанімаційного устаткування), в період загострення бронхіальної астми, при накопиченні в крові надлишку СО2.

          Сильний запор; діарея, асоційована з псевдомембранозним колітом, спричиненим цефалоспоринами, лінкоміцином, кліндаміцином, пеніцилінами; хворим, у яких діарея розвинулася внаслідок отруєння до тих пір, поки токсичні речовини   не будуть виведені із травного тракту.  

           Уроджені вади серця.

           Серйозні дисфункції печінки та нирок.

            Некомпенсований діабет.

            Гематопорфірія.

            Лактація.

             Артеріальна гіпотензія.

             Внутрішньо черепна гіпертензія.

            Черепно-мозкова травма.

            Часті астматичні напади.

             Хронічна обструктивна легенева хвороба.

             Порушення діяльності органів дихання.

             Легеневе серце.

             Олігемія.

             Прийом метадону протипоказаний в період вагітності у зв'язку з можливими побічними ефектами, що негативно впливають на розвиток плода, крім випадків, зазначених у розділі “Вагітність та Лактація”.

             Метадон не показаний для акушерського знеболю вання. Оскільки це препарат тривалої дії, метадон збільшує можливість пригнічення дихання у новонароджених.

Метадон не рекомендується застосовувати як знеболювальний засіб для дітей віком до 18 років, оскільки наявного задокументованого клінічного досвіду недостатньо для вирішення питання, яке стосується схеми дозування, прийнятної для пацієнтів дитячого віку.

Метадону гідро хлорид Молтені протипоказаний для лікування наркоманів, які залежні від слабких опіатів (петидин, кодеїн).

Передозування.

Симптоми

Внаслідок відповідного передозування метадону можуть виникнути пригнічення дихання (зниження частоти дихання, дихання за Чейн-Стоксом, ціаноз), надмірна млявість, яка прогресує, досягаючи стану ступора або коми, помірне звуження зіниць, слабкість у м'язах, холодна та волога шкіра, у деяких випадках - брадикардія та артеріальна гіпотензія.

У разі значного передозування, особливо при внутрішньому прийомі, може статися зупинка дихання, циркуляторний колапс або шок, а також зупинка серця та смерть.

Лікування

Перш за все необхідно забезпечити належний ритм дихання, надходження свіжого повітря, необхідно забезпечити належну підтримуючу вентиляцію. У випадку, коли йдеться про нетерплячу особу, особливо про дитину, яка помилково прийняла велику дозу метадону, для таких випадків є ефективні наркотичні антагоністи, які протидіють дихальній недостатності, яка потенційно може призвести до летального випадку.

Тому лікар завжди повинен пам'ятати, що метадон – це депресант тривалої дії (від 36 до 48 годин), в той час як антагоністи, що застосовуються для лікування наслідків передозування, діють протягом коротшого часу (від 1 до 3 годин). Тому пацієнт повинен знаходитись під постійним наглядом, щоб пересвідчитися у відсутності розвитку повторної дихальної недостатності, а в разі необхідності, пацієнт повинен пройти повторний курс лікування із застосуванням антагоністів наркотиків. Не показане використання інших респіраторних стимуляторів, якщо діагноз поставлений точно, а пригнічення дихання спричинено виключно передозуванням метадону.

У разі відсутності клінічно вираженої значної дихальної або серцево-судинної недостатності, не слід призначати ліки-антагоністи. Антагоністи наркотиків, які призначають для внутрішньо венних ін'єкцій (налоксон, налорфін та левалорфан), є основними лікувальними препаратами для усунення симптомів інтоксикації.

Ці лікувальні препарати слід призначати повторно, доки стан хворого не буде задовільним. При застосуванні налоксону ризик того, що антагоніст наркотиків у подальшому спричинить пригнічення дихання, є менш імовірним.

При відповідних призначеннях слід застосовувати кисень, рідини для внутрішньо венного введення, засоби, які звужують судини, а також інші підтримуючі засоби.

За наявності фізичної залежності від опіатів застосування антагоніста опіатів може сприяти розвитку гострого синдрому відміни, вираженість якого залежить від ступеня фізичної залежності і дози застосовуваного антагоніста. При застосуванні антагоністів у разі вираженого пригнічення дихання у фізично залежних хворих, застосування таких антагоністів слід проводити вкрай обережно, причому при титруванні використовуються дози антагоніста менші, ніж звичайно прийняті (10 – 20 % від рекомендованої дози).

Застосування антагоністів опіатів у звичних дозах особами з фізичною залежністю від опіатів може спровокувати гострий синдром відміни. Без особливої необхідності слід уникати застосування антагоністів опіатів у фізично залежних осіб.

Особливості застосування.

Якщо після припинення прийому препарату необхідно знову відновити його прийом, то початкова доза повинна бути низькою і її підвищення повинно проводитися повільно, щоб уникнути серйозних токсичних явищ і пригнічення дихання.

При різкому переході з інших опіатів на метадон існує значний ризик пригнічення дихання, тому перехід на застосування метадону повинен проводитися з обережністю.

Неповна перехресна толерантність між метадоном та іншими опіатами. При толерантності до інших опіатів можлива часткова толерантність до Метадону гідро хлориду Молтені, особливо у хворих, не чутливих до інших агоністів м-опіатних рецепторів. У випадку такої толерантності непросто буває визначити дозу Метадону гідро хлориду Молтені. Відомі летальні випадки при переході на метадон після хронічного застосування інших опіатних антагоністів.

Високий ступінь " опіатної толерантності" не знімає питання про можливість токсичних явищ при застосуванні Метадону гідро хлориду Молтені.

Препарат містить сахарозу. Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами не перенесення фруктози, порушення всмоктування глюкози-галактози чи сахарозно-ізомальтозною недостатністю не повинні приймати цей препарат.

Вагітність і період годування груддю

Якщо спостерігається очевидна нездатність вагітної наркозалежної особи припинити вживання героїну, лікар може прийняти рішення про початок лікування, яке передбачає підтримку метадоном. Таке лікування повинно тривати до закінчення вагітності, хвора повинна приймати постійну дозу, щоб уникнути виникнення можливих симптомів відміни у матері та плоду (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

У разі потреби можна збільшити дозу метадону протягом останніх стадій вагітності для того, щоб зберегти відповідний рівень ліків, і таким чином запобігти можливому припиненню терапії. А все ж, що стосується будь-якого іншого типу фармакологічного лікування, то тут мають місце ризики, так і відповідні переваги. Якщо це необхідно, для уникнення можливого збільшення симптомів відміни доза призначених ліків повинна зменшуватися поступово. Можливе припинення лікування, яке вимагає   нагляду спеціаліста-акушера, не повинно відбуватися до 14-го та після 32-го тижнів, щоб виключити ризик аборту та відповідно передчасних пологів.

Метадон переходить у слину, грудне молоко, амніотичну рідину і плазму пуповинної крові.

При призначенні препарату вагітна жінка повинна бути проінформована про можливі наслідки застосування препарату як для неї самої, так і для дитини. Застосування метадону вагітними повинно проводитися під пильним медичним спостереженням.

Немовлята, що народились у жінок, які застосовували опіати протягом 4-х тижнів до пологів, можуть бути потенційно залежними від цих препаратів. Тому необхідне пильне спостереження за такими дітьми, як мінімум протягом 2-х тижнів, на предмет виявлення можливих симптомів синдрому відміни (дратівливість, судоми, відсутність апетиту, діарея, пронизливий плач).

При годуванні груддю можливий перехід опіатів у молоко. Тому не рекомендується призначати цей препарат матерям, що годують груддю, крім тих випадків,   коли на думку лікаря, потенційна користь від його застосування переважить потенційний ризик. Через існування ризику серйозних несприятливих реакцій у немовлят, які одержують метадон з молоком матері, рекомендується прийняти рішення або про відмову від грудного годування, або про відмову від прийому препарату.

Матерям, які приймають Метадону гідро хлорид Молтені, рекомендується відлучати дитину від грудного годування поступово, для запобігання розвитку абстинентного синдрому у немовлят.

Застосування при пологах. Застосування Метадону гідро хлориду Молтені незадовго до пологів може призвести до пригнічення дихання немовляти, особливо при застосуванні високих доз. З цієї причини препарат не рекомендується для аналгезії в акушерстві. Наркотики зі змішаними властивостями агоністів і антагоністів не слід застосовувати для знеболю вання при пологах пацієнткам, які тривалий час застосовують метадон, оскільки застосування цих препаратів може спровокувати гострий синдром відміни.

Застосування в педіатрії.

Безпека та ефективність застосування Метадону гідро хлориду Молтені у хворих віком до 18 років не досліджувалася.

Застосування особами літнього віку.

Необхідно ретельно підбирати дозу препарату, починаючи з порівняно низьких доз,   оскільки в осіб літнього віку мають місце ті або інші порушення роботи печінки, нирок та серцево-судинної системи.

Застосування особами з нирковою недостатністю.

Дані про безпеку застосування Метадону гідро хлориду Молтені за наявності ниркової недостатності відсутні.

Застосування особами з порушеннями функціонування печінки.

Даних про застосування Метадону гідро хлориду Молтені при порушенні функціонального стану печінки недостатньо. Однак, слід мати на увазі, що метадон метаболізується в печінці. Тому при порушеннях функції печінки з'являється ризик накопичення метадону.

Вплив на здатність керування транспортними засобами та механізмами

Метадон може погіршувати інтелектуальну та/або фізичну здатність, яка є необхідною для виконання потенційно небезпечних робіт, таких як керування автотранспортними засобами або контролю вання роботи верстатного обладнання. Тому про це слід повідомити пацієнта.

Залежність

Метадон може спричинити залежність, подібну до залежності від морфію. Після повторних призначень можуть виникнути психічна залежність, фізична залежність та толерантність, тому метадон слід призначати та виписувати з такою ж обачністю, якої дотримуються під час призначення морфіну.

Незаплановане та неконтрольоване лікарем припинення терапії може прискорити виникнення гострого синдрому відміни. Синдром відміни характеризується такими ознаками: занепокоєння, підвищене сльозовиділення, ринорея, пітливість, відчуття холоду, позіхання, міалгія, мідріаз. Можуть розвинутися й інші симптоми: дратівливість, біль у спині, біль у суглобах, слабкість, шлункові коліки, безсоння, нудота, анорексія, блювання, діарея, підвищення артеріального тиску, підвищення частоти серцевих скорочень, зростання частоти дихання.

Взаємодія з іншими депресантами центральної нервової системи

Метадон повинен вживатися обачливо в зменшених дозах пацієнтами, які одночасно отримують інші наркотичні знеболювальні ліки. Загальні анестетики, фенотіазини, інші гіпноседативні препарати заспокійливої дії, трициклічні антидепресанти, а також інші медикаменти, які пригнічують діяльність центральної нервової системи, у тому числі алкоголь. Можуть виникнути депресія, стан глибокого занепокоєння або кома.

Тривога

Метадон не має дії проти страху; тому симптоми неспокою, тривоги, які з'являються під час курсу лікування, не повинні лікуватися за рахунок збільшення дози метадону. Дія метадону під час курсу лікування обмежується контролем симптомів, спричинених наркотиками, без особливих проявів впливу на стан тривоги.

Травми черепа та підвищений внутрішньо черепний тиск

Пригнічую чий ефект метадону на органи дихання, а також його здатність підвищувати тиск спинномозкової рідини можуть значно зростати у разі підвищення внутрішньо черепного тиску; крім цього, наркотики викликають небажані ефекти, які можуть маскувати неврологічні симптоми пацієнтів з черепними ушкодженнями (див. розділ “Протипоказання”).

Астма та інші респіраторні стани

У пацієнтів, які страждають на гострі астматичні напади, а також у хворих на обструктивні захворювання дихальних шляхів або у хворих з “легеневим” серцем та в осіб із значно зниженим дихальним резервом протягом можливого розвитку дихальної недостатності, гіпоксії або гіперкапнії, навіть звичайні терапевтичні дозування наркотиків можуть погіршити респіраторну діяльність та збільшити опірність надходження повітря аж до зупинки дихання (див. розділ “Протипоказання”).

Гострі черевні стани

Використання метадону або інших наркотиків може перешкодити встановленню правильного діагнозу або належному призначенню курсу лікування хворим з симптомами «гострого живота».

Гіпотензивний ефект

Призначення метадону може стати причиною значної артеріальної гіпотензії в олегемічних хворих або якщо він приймається одночасно з такими лікувальними препаратами, як феноціазин або відповідними анестетиками.

Застосування в амбулаторних умовах

В амбулаторних хворих метадон може спричинити ортостатичну гіпотензію.

Хворі особливої групи ризику

Метадон повинен призначатись обачливо, початкова доза повинна бути зменшена для осіб літнього віку та ослаблених пацієнтів, а також хворих, які страждають на гіпотиреоз, тобто зниження активності щитоподібної залози, хвороби Аддісона, гіпертрофію простати, звуження сечогінного каналу.

Під час лікування із застосуванням метадону спостерігалось подовження інтервалу Q-T, мерехтіння і тріпотіння шлуночків, зокрема при призначенні великих доз (>100 мг/ добу). Метадон слід призначати обачливо пацієнтам з продовженням інтервалу Q-T (при гіпертрофії серця), разом із паралельним лікуванням медичними препаратами, які можуть збільшити тривалість інтервалу Q-T (при супутньому застосуванні діуретиків), при гіпокаліємії і гіпомагніємії. Застосування метадону хворими з порушенням провідності в анамнезі або з ризиком порушення ритму можливе при ретельному моніторингу стану хворого.  

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Фармакокінетичні види взаємодії

Метадон – це Р-глікопротеїновий субстрат, тому усі ліки, що стримують його дію (хінідин, верапаміл), можуть збільшувати концентрацію сиропу метадону.

Метадон метаболізується ізоензимом СYРЗА 4.

Стимулятором цього ізоензиму (барбітурати, карбамазепін, фенітоїн, невірапін, рифампіцин) можуть стимулювати гепатичний метаболізм. Сумісне застосування Метадону гідро хлориду Молтені з індукторами ізоензиму СYРЗА 4 може призвести до розвитку синдрому відміни. У зв'язку з тим, що були дані про такі випадки взаємодії при симптомах відміни, виникла необхідність збільшити дозу метадону. При припиненні терапії із застосуванням стимулюючих ліків СYРЗА 4 дозування метадону повинно зменшуватися.

Інгібітори СYРЗА 4 (каннабіноїд, кларитроміцин, делавірдин, еритроміцин, флуконазол, грейпфрутовий сік, селективні інгібітори серотоніну, ітраконазол, кетоконазол, нефазодон) можуть спричинити зростання концентрації метадону.

Екскреція метадону зменшується при паралельному призначенні СYРЗА 4 інгібіторів, таких як деякі речовини проти ВІЛ-інфекції, макролідів, циметидину, протигрибкових речовин (оскільки метадон метаболізується СYРЗА 4 ізоензимом).

Метадон знижує АUС і Сmax диданозину і ставудину, зменшуючи біодоступність цих ліків. Крім того, метадон може уповільнювати всмоктування та підвищувати метаболізм після першого прийому вищезазначених ліків.

Метадон збільшує плазматичну концентрацію зидовудину як при пероральному, так і при внутрішньо венному призначенні, а також підвищує AUC зидовудину при пероральному призначенні більшою мірою, ніж у разі внутрішньо венного призначення. Такі ефекти спричинені гальмуванням процесу утворення зв’язку глюкуронової кислоти і зидовудину, що зменшило нирковий кліренс. Під час проведення лікування з використанням метадону слід проводити моніторинг можливої токсичності зидовудину при його прийомі пацієнтами, в результаті якого слід було б зменшити дозу зидовудину. У пацієнтів, які одночасно приймають ці два препарати можуть розвинутись типові симптоми синдрому відміни (сильний головний біль, біль у м'язах, стомлюваність та дратівливість). Антиретровірусний протеазний інгібітор може загальмувати метаболізм метадону. Найсуттєвіші реакції відбуваються при прийомі ритона віру, у той же час можлива взаємодія з абакавіром, як правило, не вимагає регулювання дози.

Невірапін може знижувати концентрацію метадону за рахунок підвищення метаболізму останнього в печінці. При одночасному застосуванні метадону і невіра піну описаний розвиток синдрому відміни. Якщо невірапін призначений хворим, які одержують Метадону гідро хлорид Молтені, необхідне ретельне спостереження для виявлення синдрому відміни і при необхідності слід відкоригувати дозу метадону.

Ефавіренц стимулює метаболізм метадону через цитохром Р4503А 4. Через три тижні лікування з використанням ефавіренцу середні показники максимальної концентрації метадону та AUC були знижені на 48% та 57% відповідно. Є припущення, що додавання ефавіренцу до терапії пацієнта з використанням метадону може призвести до розвитку синдрому відміни, який зазвичай починається після двотижневої терапії із застосуванням ефавіренцу, але який може тривати до 28 днів. З огляду на цю причину, можливо, виникне необхідність врегулювати дозування.

Метадон – це слабка основа. Підкислювачі сечі (хлорид амонію) можуть підвищити нирковий кліренс метадону. У цих випадках слід було б збільшити дозу метадону.

Фармакодинамічні види взаємодії

Опіоїдні антагоністи (налоксон та налтрексон) виконують фармакологічну дію, протилежну дії метадону. Ці ліки можуть блокувати дії метадону та спричинити синдром відміни.

Агоністи/антагоністи (буторфанол, налбуфін, пентазоцин) можуть частково блокувати знеболю вання, пригнічення дихання та розлади центральної нервової системи (ЦНС) у зв'язку із застосуванням метадону. Якщо його вживати одночасно, він може спричинити та підвищити неврологічний, респіраторний та гіпотензивний ефекти. Адитивний або антагоністичний ефекти залежать від дозування метадону і зустрічаються частіше, коли дозування метадону є незначним або помірним. Ці ліки можуть спричинити синдром відміни у пацієнтів, які проходять курс тривалої терапії.

Лікарські засоби, які виявляють депресивну дію на ЦНС, можуть спричинити посилення дихальної недостатності, ось чому може виникнути необхідність у зменшенні дози одного або обох лікувальних препаратів.

У хворих, які лікуються із паралельним застосуванням метадону та ліків, які погіршують серцеву провідність або електролітний баланс, можуть виникнути розлади серцевої діяльності. За таких обставин було б доцільно зробити електрокардіограму.

Паралельне використання метадону та ліків проти проносу (дифеноксилат та лоперамід) може спричинити сильний запор та підвищити депресивну дію на ЦНС. Опіоїдні знеболювальні ліки у поєднанні з антимускариновими ліками можуть стати причиною сильного запору або, у разі тривалого використання, - паралізувати роботу клубової кишки. Октреотид, синтетичний аналог соматостатину, може зменшити знеболювальний ефект метадону та морфіну, тому при зменшенні або повній втраті больового контролю необхідно брати до уваги відміну октреотиду.

Застосування Метадону гідро хлориду Молтені разом з агенеразою призводить до зниження максимальної концентрації в плазмі крові і площі під кривою концентрація-час для R-метадону, відповідно на 25% і 13%. При одночасному застосуванні Метадону гідро хлориду Молтені та агенерази необхідно ретельне спостереження за хворими для того, щоб не допустити зниження фактичної дози для Метадону гідро хлориду Молтені, особливо якщо при цьому ще застосовують і ритонавір. Застосування Метадону гідро хлориду Молтені та агенерази призводить до зниження показників площі під кривою концентрація-час, Сmax і Сmin для агенерази на 30, 27 і 25% відповідно.

При одночасному застосуванні вірацепту з Метадону гідро хлоридом Молтені відзначені зміни вмісту метадону в плазмі крові. Може знадобитися підвищення дози Метадону гідро хлориду Молтені.

При одночасному застосуванні Метадону гідро хлориду Молтені з ненуклеозидним інгібітором зворотної транскриптази - рескриптором може знадобитися зниження дози Метадону гідро хлориду Молтені.

Особливу обережність варто виявляти при застосуванні агентів, що можуть збільшувати тривалість інтервалу QT, при сумісному застосуванні їх з Метадону гідро хлоридом Молтені. Такими агентами можуть бути проти аритмічні препарати класів I і III, деякі нейролептики і трициклічні антидепресанти, блокатори кальцієвих каналів.

Метадону гідро хлорид Молтені варто застосовувати з обережністю хворим, яким призначено одночасно інші наркотичні аналгетики, засоби загальної анестезії, фенотіазіни, інші транквілізатори, седативні і снодійні препарати, трициклічні антидепресанти та інші препарати, які пригнічують діяльність ЦНС, включаючи алкоголь, тому що таке сполучення може призвести до пригнічення дихання, артеріальної гіпотензії, глибокого седативного ефекту і навіть коми.

Умови та термін зберігання.

Зберігати в темному сухому місці в однодозовій упаковці 5 мл, 10 мл, 20 мл.

Термін придатності – 3 роки.

Термін придатності багатодозової упаковки 1000 мл: 3 роки. Розчин повинен бути використаний протягом 2 місяців від першого застосування. Зберігати при температурі не вище 25 °С, в оригінальній упаковці для захисту від світла.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка.

1000 мл багатодозова упаковка

Бурштинового кольору, прозорий у полівінілхлоридному флаконі ємністю 1000 мл розчин для перорального застосування. Поліпропіленовий ковпачок з різьбою, оснащений поліетиленовою вставкою. Мірна склянка зі шкалою 5-10-15-20-25-30 мл.

Назва виробника.

L. Molteni & C. dei F.lli Alitti Societ? di Esercizio S.p.A.

Адреса.

Strada Statale 67, Fraz. Granatieri

50018 Scandicci (Firenze)