БетабиоферонВ аптеках Украины

• Международное название: Interferon beta
• Фарм. группа: Цитокины и иммуномодуляторы
• ATС-код: L03AB08
• Условие продажи: по рецепту

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

БЕТАБІОФЕРОН-1b

Betabioferon-1b

 

Загальна характеристика:

 

міжнародна   назва: Іnterferon beta – 1b;

фізико-хімічні   властивості: ліофілізований   порошок від білого до бежевого кольору, вільний від чуже рідних часток;

склад: 1 ампула містить 0.3 мг ( 9 600 000 МО) рекомбінантного інтерферону бета–1 b,

1 мл розчину містить 0,25 мг (8 000 000 МО) рекомбінантного інтерферону бета–1 b.

допоміжні речовини: глюкози моногідрат, альбумін людський 20%;

Форма випуску. Порошок ліофілізований   для приготування розчину для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група. Імуностимулятори. Цитокіни і імуномодулятори. Інтерферони.   Код АТС L03A B08.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка Має противірусну та імунорегулюючу   активність. Активність інтерферону бета – 1b є видоспецифічною. Механізми дії   інтерферону бета – 1b при розсіяному склерозі остаточно не встановлені. Однак відомо, що біологічний ефект Інтерферону бета – 1b опосередковується його взаємодією зі специфічними рецепторами, що виявлені на поверхні клітин   людини. Зв'язування інтерферону бета – 1b з цими рецепторами індукує   експресію низки речовин, що розглядаються в якості медіаторів біологічних ефектів інтерферону бета - 1b.   Інтерферон бета – 1b знижує зв`язуючу   здатність і експресію рецепторів до інтерферону гама, підсилює їхній розпад. Крім того, інтерферон бета – 1b підвищує суп ресорну активність мононуклеарних клітин   периферичної   крові.

Застосування   препарату при розсіяному склерозі з повторно   прогресуючим перебігом дозволяє затримати подальше прогресу вання захворювання   і настання інвалідності, у тому числі тяжкої, терміном до 12 місяців. Цей ефект спостерігається у пацієнтів як із загостреннями захворювань, так і без них, а також з будь-яким ступенем інвалідизації. Як при ремітую чому, так і при повторно   прогресуючому розсіяному склерозі, лікування препаратом знижує частоту (до 30%) і тяжкість загострень хвороби, кількість госпіталізацій і потреба в лікуванні ГКС, також подовжує тривалість ремісії.

За результатами магнітно-резонансної томографії головного мозку у хворих з ремітую чим   і повторно   прогресуючим розсіяним склерозом на фоні   лікування препаратом має значний позитивний вплив, що виражається   в зменшенні тяжкості патологічного процесу, а також значному зменшенні утворення нових активних вогнищ.

Фармакокінетика Після підшкірного введення в дозі 8 000 МО концентрації інтерферону бета-1b у крові низькі чи не визначаються взагалі. Після підшкірного введення в дозі 16 000 МО максимальний рівень у плазмі крові становить приблизно 40 МО/мл через 1-8 год після введення. Абсолютна біодоступність при підшкірному введенні   становить приблизно 50%.   При внутрішньо венному   введенні інтерферону бета-1b   кліренс і період напів виведення препарату складають у середньому 30 мл/хв і 5 год відповідно. Введення препарату через день не призводить до підвищення його рівня в плазмі крові, а його фармакокінетика протягом курсу терапії, очевидно, не змінюється. При підшкірному   введенні в дозі 8 000 МО   через день у здорових добровольців рівні маркерів біологічної відповіді (неоптерину, ?2-мікро глобуліну та імуноресупресивного цитокіну IL-10) значно підвищувалися в порівнянні з вихідними показниками через 6-12 год після   введення першої дози препарату, досягали максимуму через 40-124 год і залишалися підвищеними   протягом  7-денного (168 год) періоду спостереження. Зв'язок між рівнями в плазмі крові інтерферону бета-1b чи рівнями індукованих ним маркерів і механізмом дії препарату   при розсіяному склерозі не встановлений.

Показання для застосування. Розсіяний склероз з рецидивно-ремітую чим типом перебігу, що характеризується   не менше,   як двома загостреннями протягом попередніх 3 років і відсутністю ознак його безперервного прогресуючого перебігу між рецидивами.

Спосіб застосування та дози. 8 000 000 МО приготовленого розчину вводиться підшкірно, через день. Для одержання розчину препарату у ампулу з Бетабіофероном-1b вводять 1,2 мл розчинника (0,54% р-р натрію хлориду).   Порошок повинен   розчинитися повністю без струшування; перед використанням слід оглянути готовий розчин. При наявності часток або зміни кольору розчин застосовувати не можна.

В даний час залишається невирішеним питання тривалості терапії. У контрольованому клінічному дослідженні ефект лікування зберігався протягом усіх 3 років спостережень.

Побічна дія.   Можливі лейкопенія, лімфопенія, нейтропенія, анемія, тромбоцит опенія. У поодиноких випадках відзначалася виражена тромбоцит опенія, повідомлення про розвиток кардиоміопатії;   біль за грудиною, тахікардія або пальпітація.

У рідких випадках на тлі лікування Бетабіофероном-1b відзначалися порушення функції щитоподібної залози (гіпертиреоз, а також гіпотиреоз). Можливі нудота і блювання. В поодиноких   випадках спостерігався панкреатит.

Грипоподібні симптоми (лихоманка, озноб, міалгіі, загальне   нездужання, пітливість).

Можуть виникнути тяжкі реакції гіпер чутливості (у рідких випадках спостерігаються такі реакції, як бронхоспазм, анафілаксія і кропив’янка). При використанні препарату   може спостерігатися підвищення активності АсАт, АлАт і ?-глутамілтрансфер ази; описані випадки гепатиту. При лікуванні Бетабіофероном -1b   у деяких випадках спостерігалися гіпокальціємія і гіперурикемія, іноді - гіпертриглицеридемія, задишка.

Депресія, відчуття тривоги, емоційна лабільність, деперсоналізація, судоми, суїцид альні тенденції і сплутаність свідомості. Відомі випадки підвищення м'язового тонусу. У жінок у менопаузі можуть виникнути порушення менструального циклу. Місцеві реакції у вигляді гіперемії, набряків, зміни кольору шкіри, запалення, болю, гіпер чутливості, некрозу, лімфаденопатії, підвищення АТ.

Протипоказання. Період вагітності, період годування груддю, реакції гіпер чутливості на природний чи рекомбінантний інтерферон   бета або людський альбумін в анамнезі, тяжкі депресивні стани і/або суїцид альні тенденції в анамнезі. Захворювання печінки у фазі декомпенсації, епілепсія при відсутності ефекту від лікування.

Передозування. Не встановлено.

Особливості застосування. Хворих треба інформувати про те, що побічними діями   Бетабіоферону-b   можуть бути депресія і суїцид альні думки, з появою яких варто негайно звернутися до лікаря. У поодиноких випадках ці стани можуть призвести до спроб самогубства. При наявності депресії і суіцидальных думок варто негайно припинити лікування.

У пацієнтів з депресією, в осіб,   в анамнезі яких є вказівка на   депресію або   судоми, а також у хворих, що одержують проти епілептичні   засоби, Бетабіоферон-1b варто застосовувати з обережністю.

Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із захворюваннями серця,   зокрема, у хворих із серцевою недостатністю ІІІ - IV функціонального класу за класифікацією N? НА, у хворих з кардіоміопатіями. Якщо передбачається зв'язок кардіоміопатіі, що розвинулась у процесі лікування, із застосуванням Бетабіоферону-1b, препарат слід відмінити. При лікуванні Бетабіофероном-1b   у рідких випадках можуть розвинутись   серйозні реакції гіпер чутливості (анафілаксія, бронхоспазм, кропив’янка).

До призначення Бетабіоферону-1b   і на фоні лікування варто регулярно проводити розгорнутий аналіз крові, включаючи   визначення лейкоцитарної формули, а також визначати активність АсАТ, АлАТ і ?-глутамілтрансфер ази. У випадку підвищення активності трансаміназ у сироватці крові слід проводити ретельне спостереження й обстеження хворого. Препарат необхідно відмінити при значному підвищенні активності печінкових ферментів чи появі симптомів гепатиту. При відсутності клінічних ознак ушкодження печінки, після нормалізації активності печінкових ферментів можна спробувати відновити терапію під ретельним контролем функції печінки. Клінічних даних про застосування Бетабіоферону-1b   у хворих з порушеною функцією печінки або нирок немає.

У поодиноких випадках спостерігався панкреатит, часто обумовлений   гіпертриглицеридемією.

У клінічних дослідженнях у 41% хворих з ремітую чим   розсіяним склерозом відзначалася поява сироваткових нейтралізуючих антитіл до інтерферону бета-1b (два послідовних титри ? 20). У дослідженні у хворих із повторно   прогресуючим розсіяним склерозом поява нейтралізуючих антитіл виявлена в 28% випадків. Вплив утворення антитіл на клінічну ефективність Бетабіоферону-1b   у даний час вивчається. Наявні результати суперечливі і не дозволяють зробити однозначний висновок. Ознак негативного впливу нейтралізуючих антитіл на перебіг хвороби при вдруге прогресуючому розсіяному склерозі не виявлено.

In vitro установ лено, що нейтралізуючі антитіла проти рекомбінантного інтерферону бета-1b взаємодіють також із природним інтерфероном бета, хоча й   менше .

In vivo   цей ефект не вивчався, тому клінічне його значення невідомо.

Відомості про хворих, що завершили терапію Бетабіофероном-1b, незважаючи на появу нейтралізуючих антитіл, нечисленні й непереконливі.

У хворих, які одержували Бетабіоферон-1b, описані випадки некрозу в місці ін'єкції. З появою множинних чи великих вогнищ некрозу лікування Бетабіофероном-1b   варто припинити до їхнього повного загоєння. Іноді потрібно спеціальне лікування, що може тривати до 6 міс. При наявності одного вогнища і відсутності великого некрозу лікування Бетабіофероном-1b   може бути продовжено.

Щоб знизити ризик розвитку некрозу в місці ін'єкції, слід суворо дотримуватися правил асептики при виконанні ін'єкцій, а також постійно змінювати місця ін'єкції.

Необхідно дотримуватися обережності при лікуванні Бетабіофероном-1b   хворих з мієлосупресією,   анемією або тромбоцит опенією.

Застосування цитокінів у хворих з моноклональною гам апатією іноді супроводжувалося системним підвищенням проникності капілярів із шокоподібними   симптомами і летальним кінцем.

Невідомо, чи здатний Бетабіоферон-1b   спричиняти ушкодження плода при лікуванні жінок у період вагітності або   й впливати на репродуктивну функцію людини. У контрольованих клінічних дослідженнях у хворих з розсіяним склерозом відзначалися випадки самовільного аборту. Отже, Бетабіоферон-1b   протипоказаний у період вагітності. Жінкам репродуктивного віку при лікуванні цим препаратом слід використовувати надійні методи контрацепції. У випадку настання вагітності під час лікування Бетабіофероном-1b   чи плануванні вагітності жінку слід інформувати про потенційний ризик і рекомендувати припинення лікування. Невідомо, чи екстретується інтерферон бета-1b із грудним молоком. Враховуючи   потенційну можливість розвитку серйозних небажаних реакцій на Бетабіоферон-1b   у дітей грудного віку необхідно припинити годування   груддю або відмінити   препарат. Побічні ефекти з боку ЦНС, обумовлені застосуванням Бетабіоферону-1b, у чутливих осіб можуть вплинути на здатність до керування   транспортом та роботи з потенційно небезпечними механізмами. Ефективність і безпечність застосування Бетабіоферону-1b   для дітей і підлітків до 18 років не вивчалися, у зв'язку з цим   препарат не слід призначати пацієнтам даної вікової групи.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Вплив Бетабіоферону-1b   у дозі (8 000 000 МО ) через день на метаболізм лікарських речовин у хворих з розсіяним склерозом не вивчено. При лікуванні загострень хвороби в пацієнтів, що одержували Бетабіоферон-1b  , переносимость кортикостероїдів чи АКТГ, що застосовували курсами до 28 днів, була гарною. Застосування Бетабіоферону-1b   одночасно з іншими імунодепресантами, крім ГКС, не вивчалося.

Інтерферони знижують активність печінкових цитохром Р 450-залежних ферментів у людини і тварин. Необхідно дотримуватись обережності при призначенні Бетабіоферону-1b   у комбінації з медичними препаратами, що мають вузький терапевтичний індекс, кліренс яких значною мірою залежить від печінкової   системи цитохрому Р 450 (наприклад, проти епілептичні засоби). Необхідно також дотримуватись обережності при одночасному застосуванні будь-яких препаратів, що впливають на систему кровотворення.

Умови та термін зберігання. В недоступному для дітей,   сухому,   захищеному від   світла   місці, при температурі від  20С до 80С.   Термін зберігання   приготовленого розчину – до 3 годин при температурі 20С - 80С. Термін придатності – 2 роки.

Умови відпуску.   За   рецептом.  

Упаковка Порошок ліофілізований   по 0.3 мг (9 600 000 МО) противірусної активності в ампулах № 10 у комплекті з розчинником (натрію хлорид 0,54% р-н) по 2 мл в ампулах  № 10 у пачці з гофрованою вкладкою або з полімерною вкладкою із плівки полівінілхлоридної .

Виробник. ВАТ “Біофарма”.

Адреса. Україна, 03038, м. Київ-38, вул. М. Амосова, 9, тел. 275-16-04, 275-91-50,     521-15-39.